06.02.2014 року Справа № 912/1484/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач
суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.
при секретарі: Однорог О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Нестерчук А.П., довіреність №39/10 від 30.12.13, представник;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2013 року у справі № 912/1484/13
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", м. Долинська Кіровоградської області
про стягнення 191 434 грн. 36 коп.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2013 року (суддя Болгар Н.В.) визнано недійсним пункт 9.3 договору № 49/11-БО від 28.01.2011 року, укладеного дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" із товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 8207 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 72816 грн. 11 коп. річних, 55 205 грн. 39 коп. пені, 3 828 грн. 69 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення з останнього 8207 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 72816 грн. 11 коп. річних, 55 205 грн. 39 коп. пені, 3 828 грн. 69 коп. судового збору, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
28.01.2011 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (покупець) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання №49/11-БО.
За п.1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору
Відповідно п.1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року природний газ, з урахуванням вартості його транспортування, в обсязі до 1050 тис. куб.м., з розбивкою по місяцях.
За п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.07.2011 року № 2), ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023 грн. 50 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ- 4042 грн. 76 грн.
У п.5.1 договору сторони погодили строк поставки газу: з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року включно.
У відповідності з п. 2.2 додатку № 1 до договору від 28.01.2011 року №49/11-БО приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.
Згідно п.10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
На виконання договору поставки природного газу постачальник за період з січня 2011 року по квітень 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1693359 грн. 30 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2011 року на суму 495474 грн. 47 коп., від 28.02.2011 року на суму 522522 грн. 31 коп., від 31.03.2011 року на суму 581542 грн. 49 коп., від 30.04.2011 року на суму 93820 грн. 03 коп. (а.с.21-24).
У відповідності з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив повну оплату отриманого природного газу у строки, обумовлені договором, а повністю розрахувався за спожитий газ лише 21.12.2012 року (а.с. 36,37,94).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем оплати в сумі 2304 грн. 60 коп., 232170 грн. 37 коп. та 50509 грн. 18 коп. проведені по договору від 06.10.2010 року № 47/10-11 БО, зараховані як сплата відповідачем заборгованості за природний газ по договору від 28.01.2011 року № 49/11 БО на підставі листів від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року та від 22.03.2011 року (а.с. 95, 96, 97).
В силу ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення річні за період з 21.02.2012 року по 21.12.2012 року, сума яких дорівнює 72816 грн. 11 коп., та інфляційні втрати за період з березня 2011 року по січень 2013 року , які становлять 8207 грн. 47 коп.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним.
У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У п 9.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки визначений тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що положення пункту 9.3 договору, в якому сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з претензією або позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України і підлягають визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 1 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акта окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав правильним стягнення пені заявленої позивачем до стягнення у сумі 110410 грн. 78 коп. за період з 21.02.2011 року по 20.11.2011 року - з 21.02.2011 по 21.08.2011 року за актом прийому-передачі від 31.01.2011 року - 17464 грн. 01 коп., 21.03.2011 по 20.09.2011 року за актом прийому-передачі від 28.02.2011 року - 40543 грн. 55 коп., з 21.04.2011 по 21.10.2011 року за актом прийому-передачі від 31.03.2011 року - 45123 грн. 04 коп., з 21.05.2011 по 20.11.2011 року за актом прийому-передачі від 30.04.2011 року - 7279 грн. 68 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.10.2013 року (а.с. 42-43)).
Судом першої інстанції зменшено суму нарахованої пені на 50% на підставі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі".
В апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 99,9 % з тих підстав, що товариству з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" не була відшкодована сума коштів як різниця в тарифах. Відповідач вважає, що його вини в ситуації з приводу несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ немає.
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно пояснень відповідача, наведених у апеляційній скарзі, товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" є стратегічним підприємством, основними контрагентами якого є населення та бюджетні установи, які неналежним чином виконують зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ.
Так, згідно наявної у матеріалах справи довідки заборгованість за послуги теплопостачання станом на 01.10.2013 року становила 4244221 грн. 80 коп., з яких:
3760272 грн. 93 коп.- заборгованість населення;
477878 грн. 38 коп. - заборгованість підприємств та організацій;
6989 грн. 50 коп. - заборгованість за інші послуги (а.с. 81).
Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що згідно наданого позивачем на вимогу апеляційного господарського суду звіту про фінансові результати збиток компанії за 2012 рік склав 2159325 тис. грн. (а.с. 208-209); відповідно звіту про фінансові результати збиток дочірньої компанії «Газ України» за 9 місяців 2013 року дорівнював 5594859 тис. грн. (а.с. 197-198).
Як вказує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, сума заборгованості дочірньої компанії «Газ України» перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за спожитий протягом 1998-2010 років природний газ становить більше 31 млрд. 740 тис. грн.
В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи існування договору від 06.12.2012 року № 640/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків, укладеного між територіальним органом казначейства у Кіровоградській області, головним фінансовим управлінням Кіровоградської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Волинської райдержадміністрації, Долинською міською радою, товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", дочірнєю компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», який є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості різниці в тарифах, зокрема, на теплову енергію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (а.с. 82-85), а також враховуючи специфіку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" і те, що відповідач повністю сплатив позивачеві борг за спожитий у спірному періоді газ, судом першої інстанції обґрунтовано визнано даний випадок винятковим та зменшено розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 50%.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції неможна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій.
За таких обставин судовою колегією відхиляються доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", наведені в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2013 року у справі № 912/1484/13 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" без задоволення.
Головуючий суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя В.І. Крутовських
повний текст постанови виготовлений 11.02.14р.