04.02.2014 Справа № 920/2153/13
За позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі дирекції УДППЗ «Укрпошта», м. Суми;
до відповідача: Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м.Суми;
про визнання частин договору недійсними
СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.
при секретарі судового засідання Пігарєвій І.О.
Представники:
від позивача: Мєльнік О.В., довіреність від 08.01.2014 року;
від відповідача: Пейкова І.О., довіреність № 0901-27/2 від 08.01.2014 року;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсною частину ІІ Додатку № 3 «Розрахунок розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна» до договору оренди № ФМ-309 від 30.01.1998 року в редакції зміни № 2 до Розрахунку від 08 серпня 2011 року, а також покласти на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради судові витрати.
Позивачем було подано письмові пояснення № 13-11-31 від 15.01.2014 рок з додатковим обґрунтуванням своєї позиції у справі.
При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що розмір річної орендної плати має становити 1 гривню відповідно до Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів". Обов'язок відділень поштового зв'язку здійснювати розповсюдження періодичних друкованих видань встановлено на нормативно - правовому рівні. Також позивач вважає, що дія частини 3 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів" поширюється на позивача і має застосовуватися до підприємства орендна плата в розмірі 1 гривня в рік. В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
23 січня 2014 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву № 13-14юр від 22.01.2014 року, в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому зазначає, що фактично між сторонами у справі виник переддоговірний спір, а не спір з приводу недійсності правочину, оскільки на час вчинення спірного правочину не існувало обставин, які свідчили про те, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства. На думку відповідача позивачем не доведено належними та допустимими доказами невідповідність спірного договору ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні надалі усні пояснення, вважає спірний договір неукладеним.
Представник відповідача проти позову заперечувала і просила відмовити у задоволенні позову в зв'язку з необґрунтованістю і безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
30 січня 1998 року між сторонами у справі було укладено договір № ФМ-309, що діє у редакції зі змінами № 2 від 07.05.2008 року та № 2 від 08.08.2011 року, за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Роменська, 88 на 1 поверсі, площею 113,3 кв.м. Відповідно до п.5.1договору орендна плата за нежитлові приміщення встановлюється відповідно до ставок орендної плати за нежитлові приміщення відповідно до рішення виконкому від 10.02.1997р. № 56. Згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 56 розмір орендної плати складає 1,65 грн. в місяць за 1 кв.м. орендованої площі.
Пунктом 4.1 зміни № 2 від 07.05.2008р. до договору визначено, що орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.
Відповідно до розрахунку розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна розташованого за адресою: м. Суми, вул. Роменська, 88, площею 113,3 кв.м., в редакції від 8 серпня 2011 року, орендна плата з 1 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлюється на рівні 1 гривні на рік, а у подальшому складає 1041 грн. 37 коп. множиться на І п.р. (Індекс інфляції за період з 01.06.2010 року по грудень 2011 року) множиться на Ім. (Індекс Інфляції за перший місяць оренди) за січень 2012 року додається 20% ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказаний розмір орендної плати не відповідає законодавчо встановленому розміру орендної плати за користування об'єктами державної та комунальної власності.
Зокрема позивач посилається на те, що вищевказаний розділ умов договору суперечить статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", дія якої поширюється на Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", розмір річної орендної плати для позивача має становити 1 гривню на рік, тобто, на думку позивача, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані встановлювати орендну плату для позивача на рівні бюджетних організацій, в зв'язку з чим оспорювані умови договору суперечать законодавству та мають бути визнані недійсними на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Як встановлено статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
З системного аналізу Зміни № 2 від 08.08.2011 року змін № 2 від 07.05.2008 року до договору оренди № ФМ-309 від 30.01.1998 року, вбачається, що сторони погодили фактично повністю в новій редакції всі істотні умови раніше укладеного договору оренди, в тому числі відносно розміру орендної плати.
Відповідно до п.9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо порядку зміни договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Зміни до договору повинні вчинятися у тій самій формі, яка визначена для договорів певного виду чинним на час погодження сторонами умов правочину законодавством.
Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на день укладення Зміни № 2 від 08.08.2011р., визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає також державній реєстрації.
Зміна № 2 до договору оренди № ФМ-309 від 30.01.1998 р. є викладенням договору в новій редакції, тобто за своєю суттю є правочином, оскільки включає в себе погоджені сторонами істотні умови, що є відмінними від раніше закріплених умов.
Таким чином, якщо сторони бажали внести зміни до договору оренди № ФМ -309 від 30.01.1998 р., який був укладений за правилами Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, та у разі, якщо нові відносини між ними містили ознаки, закріплені у ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України, то вони мали дотримуватися вимог останнього щодо обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (договору). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Згідно зі ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Відповідно до п.8 роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
Крім того, судом враховано й те, що відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, є умови, без яких існування правочину неможливе, а відтак дефекти в них, їх невідповідність вимогам закону не можуть бути правомірною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. В договорі такими є його істотні умови. Тому визнання будь - якої з істотних умов договору недійсною спричиняє його недійсність в цілому.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна» умова договору щодо орендної плати та її індексації є істотною.
Відповідно до ч. 2. ст. 10 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна» укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Виходячи з наведеного, тільки за наявності в договорі оренди такої істотної умови, як орендна плата, договір оренди може вважатись укладеним.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.В задоволенні позову - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 08.02.2014 року.
Суддя О.Ю. Соп'яненко