83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
30.01.2014 Справа № 905/8995/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фартрейд"
про стягнення 1 134 004,32руб.(еквівалент 275 166,15грн.)
Представники сторін: від позивача: від відповідача: Панченко М.В. - представник за довіреністю; Халус Р.Ю. - представник за довіреністю.
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фартрейд" про стягнення 1134004,32руб.(еквівалент 275166,15грн.).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови контракту BЕД №18 від 10.12.2009 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1134004,32рос. рубл.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: контракту BЕД №18 від 10.12.2009, додаткової угоди №4 від 22.04.2013 до контракту, додаткової угоди №5 від 20.05.2013 до контракту, декларації №700020000/2013/007721 від 20.09.2013, ТТН (CMR) №554206 від 20.09.2013, рахунку-фактури №244 від 19.09.2013, специфікації №104 від 19.09.2013, акту звірки взаємних розрахунків.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2013 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.01.2014 з метою витребування від позивача необхідного пакету документів для підготовки судового доручення про вручення документів відповідачу у порядку передбаченому міжнародними угодами. Також, зобов'язано Луганську митницю Міндоходів надати суду інформацію щодо митного оформлення та перетину митного кордону вантажу та належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких здійснювалось митне оформлення вантажу за митною декларацією №700020000/2013/007721.
В судове засідання призначене на 20.01.2014 з'явились представники позивача та відповідача, заявили клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання витребуваних судом документів. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у задоволенні якого судом відмовлено.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 30.01.2014.
В судове засідання 30.01.2014 представники сторін з'явились. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, що також підтверджується заявою про визнання позову, яка надійшла до суду 30.01.2014 разом з витребуваними від відповідача документами.
Як вбачається з матеріалів справи та із змісту позовних вимог, даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по контракту ВЕД №18 від 10.12.2009.
Відповідно до додаткової угоди №5 від 20.05.2013 до контракту ВЕД №18 від 10.12.2009 п. 9.2 контракту ВЕД №18 усі суперечки сторін, по яким сторони не можуть достягнути згоди шляхом переговорів один з одним, підлягають розгляду в Господарському суді Донецької області.
По відношенню до сторін, що випливає з даного контракту, застосовується матеріальне право України (п. 9.3 контракту).
Згідно п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи викладене, умови п. 9.2, 9.3 контракту від 10.12.2009, а також те, що позивач знаходиться за адресою: м. Дружківка, Донецької області, то дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Донецької області.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
10.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фартрейд", як покупцем (відповідач) укладено контракт ВЕД №18 (з урахуванням специфікації №104 від 19.09.2013 до контракту ВЕД №18, додаткової угоди №4 від 22.04.2013 до контракту, додаткової угоди №5 від 20.05.2013 до контракту) (далі - контракт), строком дії згідно п. 10.6 договору, до 31.12.2013.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продає посуду фарфорову (далі - товар) в асортименті згідно попередньої заявки, а покупець придбаває та оплачує товар на умовах даного контракту.
Згідно п.2.1 контракту загальна сума контракту складає 200 000 000 (двісті мільйонів) російських рублів.
Асортимент, кількість та ціна продукції зазначені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору та узгоджуються на кожну окрему партію товару (п. 2.2 контракту).
Пунктом 3.5 контракту визначено, що поставка здійснюється на умовах FCA - м.Дружківка (Інкотермс 2000).
Валютою платежу є: російський рубль (п. 6.1 контракту).
Пунктом 6.2 контракту встановлено, що покупець зобов'язаний зробити 100% оплату вартості кожної партії товару протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту відвантаження товару продавцем на транспортний засіб наданий покупцем, згідно специфікації на партію товару або рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця. Датою відвантаження партії товару вважається дата повного митного оформлення на території України.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію, визначену у специфікації №104, що підтверджується декларацією №700020000/2013/007721 від 20.09.2013 міжнародною товаротранспортною накладною СМR №554206 від 20.09.2013.
Таким чином, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за контрактом виконав належним чином.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі контракту, не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних документів здійснювалась на виконання контракту ВЕД №18 від 10.12.2009.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 1 134 004,32рос. рубл. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 134 004,32рос. рубл., яка повністю визнана відповідачем у заявах про визнання позовних вимог та представником в судовому засіданні.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.12.2013, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 134 004,32рос. рубл.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 134 004,32 рос. рубл. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 30.01.2014 заборгованість в сумі 1 134 004,32 рублів за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 2.3123грн. за 10 рос. рублів) на цю дату складає 262249,84грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення зустрічних позовних вимог можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме російських рублів.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судові документи складаються державною мовою.
За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5503,52грн., який підлягав сплаті на день подання позову до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фартрейд" (вул. 40-ліття Перемоги, буд. 9, м.Ульянівськ, Російська федерація, 432072, ОГРН 1077328007085, ІНН 7328511344, КПП 732801001, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод " (вул.Педагогічна, 18, м.Дружківка, Донецька область, 84205, ЄДРПОУ 32616997) суму основного боргу в розмірі 1 134 004 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі чотири) російських рублів, 32 коп. (262249,84грн.), судовий збір у розмірі 5503 (п'ять тисяч п'ятсот три) грн.32 коп.
3. Видати наказ.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Д.М. Огороднік