83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.02.2014 Справа № 905/6769/13 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М.,
суддів: Демідової П.В., Говоруна О.В.
при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Липова Т.А. довіреність від 07.03.2013р.
від відповідача: Рибалко Н.Н. довіреність від 04.11.2013р.
від третьої особи: не з'явився
у справі за позовом: Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком», м. Красний Лиман
до відповідача: Краснолиманської міської ради м. Красний Лиман
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Мартиненко Ольги Сергіївни, м. Слов'янськ
про визнання недійсними та скасування рішень Краснолиманської міської ради
В судовому засіданні була оголошена
перерва до 15:00год 04.02.2014р.
Позивач, Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» звернувся о господарського суду з позовом до Краснолиманської міської радим про визнання недійсними та скасування рішень Краснолиманської міської ради №6/16-1554 від 13.07.2012р. та №6/22-2174 від 22.02.2013р.
В обґрунтування позовних вимог КТ «ТОВ «Стронгком» посилалось на те, що між Краснолиманською міською радою та ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» (правонаступником якого є позивач), був укладений договір оренди землі №118/07 від 05.12.2007р., на підставі якого орендарю була надана в користування земельна ділянка, несільськогосподарського призначення, загальною площею 181,0300га для ведення добувної промисловості.
Також, вказував на те, що згодом 06.03.2012р. між ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007р., відповідно до якої, розмір орендної плати за земельну ділянку був змінений, та складав: 230035,22грн. на рік згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В подальшому, Краснолиманською міською радою було прийнято рішення № 6/16-1554 «Про встановлення ставок орендної плати за землю для «ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» від 13.07.2012р., яким було встановлено ставку орендної плати за землю в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі по договору оренди №118/07 від 07.12.2007р.
Також, позивач вказував, що рішенням Краснолиманської міської ради №6/22-2174 «Про внесення змін до договорів оренди землі від 07.12.2007 №118/07 і від 12.09.2012 №32/12» від 22.02.2013р., було встановлено ставку орендної плати до вищезазначеного договору оренди у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.
На думку позивача, ухвалені рішення Краснолиманської міської ради були ухвалені з порушенням вимог діючого законодавства України та порушують його інтереси та охоронювані законом права, як суб'єкта господарювання.
Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що вони є безпідставними та необгрунтованими, оскільки, спірні рішення були прийняти відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням того, що позивач в порушення умов договору використовував спірну земельну ділянку не за її цільовим призначенням. На підставі чого, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд ухвалою від 21.11.2013р. залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет сопору на стороні позивача - Мартиненко Ольгу Сергіївну.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмових пояснень по суті спору не надала, в судовому засіданні вказувала, що у відповідності до норм діючого законодавства, з виникненням права власності на об'єкти нерухомості, у неї виникло право одержати відповідну частину земельної ділянки в користування. Проте, вирішення зазначеного питання належить до компетенції Краснолиманської міської ради, яка до теперішнього часу ігнорує звернення Мартиненко О.С. та позивача, щодо оформлення відповідних документів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.
05.12.2007р. між Краснолиманською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Краснолиманське кар'єроуправління» (орендар) був укладений договір оренди землі №118/07.
Відповідно до умов договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для ведення добувної промисловості (кадастровий номер 1413300000:07:002:0757 та 1413300000:07:002:0871), загальною площею 181,0300га, у тому числі: землі промислового призначення та інші - 73,7600га, землі під лісом - 39,8800, землі водного фонду - 67,3900га. (п. 1,2 договору).
Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка не виконувалася, тому згідно ЗУ «Про плату за землю», застосовується 5% від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області для земель промисловості та інших, 0,3% - для земель лісного та водного фонду до моменту проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до пункту 8 договір укладено на 20 (двадцять) років.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 42332,93грн. (сорок дві тисячі триста тридцять дві грн. 93 коп.) на рік без ПДВ. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.п. 9,10).
Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається в місячний термін з дня затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, ставок орендної плати, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.
Земельна ділянка передається в оренду для ведення добувної промисловості. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення добувної промисловості (п.п. 14, 15 договору).
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку (п. 35 договору).
На виконання умов договору, сторонами 07.12.2007р. був підписаний акт прийому передачі земельної ділянки, на підставі якого ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» було отримано земельну ділянку, загальною площею 181,0300га строком на 20 років для ведення добувної промисловості на території Краснолиманської міської ради.
В подальшому, між Краснолиманською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Краснолиманське кар'єроуправління» була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №118/07.
Зазначеною угодою, зокрема, був встановлений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою із розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 230035,22грн. на рік
Рішенням Краснолиманської міської ради «Про встановлення ставок орендної плати за землю для ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління» №6/16-1554 від 13.07.2012р., позивачу була, зокрема, встановлена ставка орендної плати за землю в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі по договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р. для ведення добувної промисловості на території Краснолиманської міської ради, загальною площею 181,0300га.
Зазначене рішення вмотивовано тим, що на підставі перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області від 27.06.2012р. щодо дотримання позивачем вимог земельного законодавства на землях Краснолиманської міської ради, був встановлений факт нецільового використання позивачем, земельної ділянки наданої останньому в оренду, на підставі договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р., а саме, що останнім на земельній ділянці площею 0,5400га розміщено пляж з відповідною інфраструктурою.
Разом з цим, враховуючи вищевикладені обставини Краматорський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Краснолиманської міської ради, звернувся з позовом до господарського суду Донецької області до Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» про припинення права користування на частину земельної ділянки площею 0,54га та внесення змін до договору оренди №118/07 від 05.12.2007р., шляхом зменшення розміру орендованої земельної ділянки на 0,54га.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. у справі №5006/39/89пн/2012 за позовом Краматорського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Краснолиманської міської ради до Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «ТАРСІС» про припинення права користування на частину земельної ділянки площею 0,54га та внесення змін до договору оренди №118/07 від 05.12.2007р., шляхом зменшення розміру орендованої земельної ділянки на 0,54га, у задоволенні позовних вимог було відмовлено, з підстав того, що виявлені під час перевірки порушення норм земельного законодавства були усунені відповідачем до моменту звернення прокурора до суду з даним позовом.
На момент розгляду справи вказане рішення у встановленому законом порядку не скасовано, є дійсним та набрало законної сили у відповідності до положень ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
В подальшому, Краснолиманська міська рада звернулась з клопотанням №02-01-169 від 01.08.2012р. до Міністерства екології та природних ресурсів про вилучення у позивача спеціального дозволу на користування надрами для видобування піску, оскільки, земельна ділянка використовується не за призначенням.
За результатами розгляду вказаного клопотання, Державною службою геології та надр України, відповідно до наказу 433 від 31.08.2012р. був анульований спеціальний дозвіл на користування надрами №4517 від 30.11.2007р.
Не погоджуючись з зазначеним актом, Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу №433 від 31.08.2012р.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а/0570/14636/2012 позовні вимоги Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу №433 від 31.08.2012р. були задоволені. А саме, скасовано наказ №433 від 31.08.2012р. в частині анулювання спеціального дозволу №4517 від 30.11.2007р.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі №2а/0570/14636/2012, апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. у справі №2а/0570/14636/2012 - залишено без змін.
На момент розгляду справи вказаний судовий акт у встановленому законом порядку не скасований, є дійсним та набрав законної сили у відповідності до вимог діючого законодавства України.
В подальшому, у зв'язку з реорганізацією Закритого акціонерного товариства «Краснолиманське кар'єроуправління» шляхом перетворення у Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління») позивач, звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007р. А саме, внести зміни до зазначеного договору в частині зміни найменування та місцезнаходження орендаря.
За результатами розгляду вказаного листа, Краснолиманською міською радою було прийнято рішення №6/22-2174 від 22.02.2013р. «Про внесення змін до договорів оренди землі від 07.12.2007 №118/07 і від 12.09.2012 №32/12».
Зазначеним рішенням, вирішено, зокрема, внести зміни щодо найменування, місцезнаходження юридичної особи (п.п. 1.1, 1.2 ). Окрім цього, п. 2. вказаного рішення, вирішено встановити Командитному товариству «ТОВ «СТРОНГКОМ» ставку орендної плати за землю у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі по договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р.
Під час розгляду справи, господарський суд ухвалою від 05.11.2013р., за клопотанням відповідача зобов'язав Державну інспекцію сільського господарства в Донецькій області, провести перевірку щодо встановлення факту не цільового використання позивачем земельної ділянки, наданої останньому в оренду на підставі договору оренди №118/07 від 05.12.2007р.
За результатами перевірки, Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області, був складений акт перевірки №18/11/13-1401106 від 20.11.2013р.
Як вбачається зі змісту зазначеного акту, фактів нецільового використання Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком», земельної ділянки, наданої в оренду, на підставі договору оренди №118/07 від 07.12.2007р., не виявлено.
Зазначеним актом встановлено, що на земельній ділянці (орендарем якої є позивач) в тому числі розташовані об'єкти нерухомого майна, які на час перевірки є власністю та належать громадянки України Мартиненко О.С., на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2013р. Також, наявна інформація про те, що позивачем подана заява до Краснолиманської міської ради про надання згоди на вилучення землі, з урахуванням відчуженого нерухомого майна, розташованого за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Лісний, 205б, та, як слід внесення змін до договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р.
На підтвердження вказаної інформації, представником позивача до матеріалів справи надані копії договорів купівлі-продажу від 13.02.2013р., укладених між Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» та Мартиненко Ольгою Сергіївною, за умовами яких останньою були придбані у власність будівля громадського туалету, загальною площею 31,0кв.м. та нежитлова будівля контори обслуговування населення, трансагенство, загальною площею 114,9кв.м.
Зазначені об'єкти нерухомості знаходиться на земельних ділянках, загальною площею 181,03га із земель Краснолиманської міської ради, з яких земельна ділянка площею 128,27га, цільове призначення: землі промисловості, для ведення добувної діяльності та земельна ділянка, загальною площею 52,76га, цільове призначення: землі промисловості, для ведення добувної діяльності, розташованих за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Лісний, 205б.
За твердженнями позивача, орендована земельна ділянка, використовується ним у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р. А тому, рішення Краснолиманської міської ради були ухвалені передчасно, без достатніх підстав щодо збільшення розміру орендної плати, та, як слід є такими, що порушують вимоги діючого законодавства України, права та охоронювані законом інтереси позивача, як суб'єкта господарювання.
Оцінюючи матеріали справи, доводи позивача, суд виходить з наступного.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників земельних ділянок (п. 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», далі Постанова).
Тобто, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що при підписанні договорів оренди землі, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору та таке волевиявлення не суперечило вимогам діючого законодавства, на момент укладання цих договорів.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.
Як зазначалось, правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов'язків, які з них випливають, зокрема, обов'язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов'язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними, неможливо відокремити права і обов'язки щодо користування земельною ділянкою права і обов'язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов'язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов'язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 12 договору оренди передбачено, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках із моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляції;погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Згідно п. 34, 35 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Разом з цим, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, положення вказаних норм законів визначають, що передумовою пропозицій орендарю щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки має бути ухвалення рішення міської ради про врегулювання вказаного читання у земельних відносинах за договорами оренди.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою прийняття спірного рішення №6/16/1554 від 13.07.2012р., було складання акту перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Донецькій області від 27.06.2012р. щодо нецільового використання позивачем земельної ділянки наданої останньому в оренду, на підставі договору оренди землі №118/07 від 07.12.2007р., а саме, що останнім на земельній ділянці площею 0,5400га розміщено пляж з відповідною інфраструктурою.
Інших підстав щодо прийняття спірного рішення, під час розгляду справи, ані з боку позивача, ані з боку відповідача не надано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Суд зазначає, що матеріалами справи спростовується факт нецільового використання земельної ділянки позивачем, та, як слід, підстави прийняття спірного рішення, а саме фактами встановленими: рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. по справі №5006/39/89пн/2012, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2012р., ухвалою Донецького апеляційного суду від 30.01.2013р. по справі №2а/0570/14636/2012 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.11.2013р.
Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 144 Земельного кодексу України встановлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
Частиною 2 ст. 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі неусунення порушення земельного законодавства в 30-тиденний строк, державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Отже, діюче законодавство та умови договору оренди взагалі не передбачають підвищення розміру орендної плати у випадках виявлення порушень за договором, тим більш факт заподіяння яких, спростований.
Окремо слід зауважити, що приймаючи рішення з підстав нецільового використання земельної ділянки площею 0,54га, відповідач не змінюючи цільового призначення встановлює 12% ставку орендної плати за землю по відношенню до всієї земельної ділянки (181,0300га) наданої за договором оренди від 05.12.2007р.
Під час розгляду даної справи, відповідачем не надано грунтовних пояснень, якою нормою діючого законодавства передбачені такі зміни.
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд вважає, що вимога позивача про визнання недійсним рішення Краснолиманської міської ради №6-16/1554 від 13.07.2012р., підлягає задоволенню, оскільки, матеріалами справи, наданими доказами та поясненнями представників сторін, доведено суду, що ухвалене рішення суперечить актам цивільного законодавства України, та, як слід, порушує права та охоронюванні інтереси позивача.
Що стосується вимоги позивача про скасування рішення Краснолиманської міської ради №6/22-2174 від 22.02.2013р., суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Відповідно до частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Пунктом 2 договору оренди від 05.12.2007р., укладеного між Краснолиманською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Краснолиманське кар'єроуправління» (орендар, правонаступником якого є позивач), визначене цільове призначення земельної ділянки, як землі промисловості.
Частиною 1 ст. 66 Земельного кодексу України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, при затвердженні розміру відповідних коефіцієнтів, які використовується для визначення розміру земельного податку, та відповідно вносяться до державного бюджету, при цьому формують його доходну частину, відповідач керувався приписами Податкового кодексу України, а тому, суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до розділу ХІІІ Податкового кодексу України, орендна плата є різновидом плати за землю, та відповідно до цього платежу застосовуються приписи податкового кодексу України.
Пунктом 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільністі - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання (ст. 23 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.ст. 272, 273, 276,278 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2012р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007р., за умовами якої нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 4600704,33грн.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу була проведена.
Разом з цим, статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що база оподаткування є елементом податку (плата за землю), тісно пов'язаним з об'єктом оподаткування (земельна ділянка).
Таким чином, ухвалення спірного рішення Краснолиманської міської ради №6/22-2174 від 22.02.2013р., відбулось без врахування строків встановлених Податковим кодексом України, тобто після початку бюджетного року (податкового періоду).
Таким чином, з урахуванням викладеного, наданих доказів та пояснень представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» до Краснолиманської міської радим про визнання недійсними та скасування рішень Краснолиманської міської ради №6/16-1554 від 13.07.2012р. та №6/22-2174 від 22.02.2013р., є доведеними, обґрунтованими, та, як слід такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 13, 14, 19 Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 1, 21, 22, 27, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» до Краснолиманської міської радим про визнання недійсними та скасування рішень Краснолиманської міської ради Визнати недійсним пункт 3 рішення виконавчого комітету Святогірської міської ради № 192 від 29.10.2003р. «Про вилучення земельної ділянки».
Скасувати рішення Краснолиманської міської ради №6/16-1554 від 13.07.2012р. «Про встановлення ставок орендної плати за землю для ЗАТ «Краснолиманське кар'єроуправління»».
Скасувати п. 2 рішення Краснолиманської міської ради №6/22-2174 від 22.02.2013р. «Про внесення змін додоговорів оренди землі від 07.12.2007 №118/07 і від 12.09.2012р. №32/12».
Стягнути з Краснолиманської міської ради (84000, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Фрунзе, 46; ЄДРПОУ 04053275) на користь Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронгком» (84402, м. Красний Лиман, вул. Оборони, 232; ЄДРПОУ 01235202) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00грн.
Повний текст рішення підписаний 10.02.2014р.
Рішення набирає законної сили 21.02.2014р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя О.В. Говорун