83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
28.01.2014 Справа № 905/8505/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дорожньо-будівельна компанія"
про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 77839,47грн. не з'явився; не з'явився;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дорожньо-будівельна компанія" про стягнення заборгованості на загальну суму 77839,47грн., у тому числі основного боргу у розмірі 74300грн., пеню у розмірі 1140,23 грн., 24% річних у розмірі 2105,04 грн., інфляційних втрат в розмірі 294,20грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №265 від 17.10.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 74300,00 грн.
На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії: договору поставки №265 від 17.10.2011; специфікацій до договору, а саме: №12 від 17.09.2013 на суму 63000,00 грн.,№13 від 23.09.2013 на суму 11300,00 грн.; видаткових накладних, а саме: №Е-0004787 від 19.09.2013 на суму 63000,00 грн., №Е-0004863 від 24.09.2013 на суму 11300,00 грн.
До початку розгляду справи по суті, позивачем подана заява про зміну підстав позову, яка полягає у тому, що позивач у позовній заяві невірно вказав номер договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, вірним є договір №21 від 30.05.2013, позовні вимоги при цьому залишаються незмінними та усі первинні документи додані до позовної заяви також, окрім копії договору №21.
Судом прийнята заява про зміну підстав позову. Підставою позову вважається невиконання відповідачем зобов'язань по договору №21 від 30.05.2013.
Позивач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
30.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Дорожньо-будівельна компанія", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №21 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується постачати, а покупець, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати товар, в асортименті, кількості і по ціні, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.2 договору датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 21 календарний день з моменту поставки, якщо інший порядок розрахунку по даному договору не встановлений у Специфікаціях.
Згідно підписаних специфікацій №12 від 17.09.2013 та №13 від 23.09.2013 умови оплати товару- не більш 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання специфікації.
Договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 включно, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.3 договору).
Між сторонами підписані та погоджені специфікації до договору, а саме: №12 від 17.09.2013 на суму 63000,00 грн.,№13 від 23.09.2013 на суму 11300,00 грн. Всього на загальну суму 74300,00 грн.
Договір та специфікації до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, копії містяться в матеріалах справи.
На виконання умов договору та специфікацій, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 74300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: №Е-0004787 від 19.09.2013 на суму 63000,00 грн., №Е-0004863 від 24.09.2013 на суму 11300,00 грн.
Також позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур на вказану поставку товару.
Товар по вищевказаним видатковим накладним, отримано уповноваженими представниками відповідача, що підтверджується копіями довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей №222 від 18.09.2013, №234 від 24.09.2013 які наявні в матеріалах справи.
З представлених вищевказаних видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. Відповідачем не надано жодних зауважень щодо отримання від позивача товару на виконання договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору поставки №21 від 30.05.2013. Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин.
Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.
Відповідачем доказів в підтвердження здійснення оплати вартості отриманого товару та/або повернення товару, не надано.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується наявність неоплаченої вартості товару на суму 74300,00 грн.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 74300,00 грн., вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 74300,00грн., доказів зворотнього сторонами не надано.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 74300,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.3 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.12.2012 по 12.03.2013 у розмірі 99563,14грн.
Відповідно до п. 4.3 договору за прострочення строку оплати партії згідно п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від вартісті товару, 24% річних та інфляційні втрати. Нарахування пені здійснюється з дати, коли горошове зобов'язання повинно було бути виконане, до дати його фактичного виконання. Сторони цим домовились , що обмеження передбачені п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються до відповідальності сторін, врегульованих даним договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені позивача, який зроблений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, суд визнає його вірним.
За таких обставин, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1140,23 грн.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 24% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Перевіривши розрахунок 24% річних позивача, суд визнає його вірним. За таких обставин, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 24% у розмірі 2105,04грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, судом встановлено, що позивачем допущена арифметична помилка. За розрахунком суду інфляційні втрати є більшими ніж просить позивач.
Однак, суд, за відсутності відповідної заяви, не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 294,20 грн..
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дорожньо-будівельна компанія" (вул. Економічна, буд.34 а, м. Донецьк, Донецька область, 83054, ЄДРПОУ 35174848 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "ЕТС" (вул. Енгельса, буд.108, кв.21, м. Дружківка, Донецька область, код 24308872) основний борг у розмірі 74300,00 (сімдесят чотири тисячі триста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн.23 коп., 24% річних у розмірі 2105 (дві тисячі сто п'ять) грн. 04., інфляційні втрати у розмірі 294 (Двісті дев'яноста чотири) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 03.02.2014.