11.02.2014Справа № 901/4258/13
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ
до Колективного підприємства «Медіа - Крим», м. Сімферополь
про стягнення 34 195,02 грн.
За участю представників:
від позивача - Подпльота О.В., представник за довіреністю б/н від 04.01.2013 року.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Колективного підприємства «Медіа - Крим» про стягнення заборгованості за Договором від 04.04.2011 року в розмірі 34 195,02 грн.
Ухвалою від 23.12.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.01.2014 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач жодного разу без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.
Адреса відповідача, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із відомостями, що містяться у свідоцтві про державну реєстрацію ( а.с. 45).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором про надання банківських послуг в частині своєчасних розрахунків та повернення кредиту внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
04.04.2011 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. ( а.с.30).
Згідно названої заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 04.04.211 року .
Відповідно до пункту 3.11.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.
Банком відповідачеві наданий кредитний ліміт в розмірі 25 000, 00 грн., що підтверджується довідкою банку ( а.с. 44).
Відповідно до розділу Умов 3.11.4, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору в рамках даної справи позивачем обрано заборгованість за кредитом в розмірі 25 000, 00 грн., 1 220, 04грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання, 5 949, 98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 025, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір про надання банківських послуг .
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до пункту 3.18.4 Умов, за користування кредитом в період з дня виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою 0% річних від суми залишку. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів, він вважається простроченим, відсотки становлять у такому випадку 48% річних від суми залишку.
Отже матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 25 000, 00грн. за кредитом, 5 949, 98 грн. - за процентами за користуванням кредитом, 2 025, 00 грн. комісії та підлягає стягненню.
Позивач просить суд стягнути 1 220, 04 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по кредиту.
Пеня передбачена пунктом 3 .18.4.1 Договору та складає 0, 1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені розрахована вірно, отже підлягає стягненню з відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 11.02.2014р.
Судові витрати покладаються на сторін відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Колективного підприємства «Медіа - Крим» на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» 25 000, 00 грн. боргу, 5 949, 98 грн. - процентів за користування кредитом, 1 220, 04грн. - пені, 2 025, 00 грн. - комісії, 1 720, 50 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова