ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 лютого 2014 року № 813/891/14
15 год. 45 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий - суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання - Ячмінська Я.О.
з участю
представника позивача Бойко Н.М.
представника відповідача Дудкіна Л.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Сколівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Сколівської районної ради Львівської області.
Обставини справи.
Прокурор Сколівського району Львівської області звернувся 31.01.2014 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- визнати протиправними дії Сколівської районної ради щодо включення до порядку денного XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівською районною радою від 30.01.2014 року питання «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України» та голосування з цього питання;
- визнати протиправним та скасувати рішення XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівської районної ради від 30.01.2014 року «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України», яке прийнято за результатами голосування 30.01.2014 року з питання щодо утворення виконавчого комітету Сколівської районної ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у результаті проведеної перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів встановлено, що 30.01.2014 до порядку денного XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівською районною радою включено питання «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України» та відповідно прийнято рішення «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України», яке не відповідає Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування».
У судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги згідно заяви про зміну позовних вимог (а.с.32-33), просить визнати протиправним та скасувати рішення XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівської районної ради від 30.01.2014 року «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України».
Представник відповідач проти позову не заперечив, позовні вимоги визнає повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив подані докази у їх сукупності, та
встановив:
Прокурором Сколівського району Львівської області 30.01.2014 року винесено постанову №92-12-14 (а.с.20-21) про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Сколівської районної ради щодо додержання вимог Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування» при прийнятті рішень Сколівської районною радою на XXXV позачерговій сесії VI скликання від 30.01.2014р.
При проведенні перевірки встановлено прийняття 30.01.2014 року Сколівською районною радою на XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання рішення №418 «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України» (а.с.34) відповідно до якого, керуючись статтею 5 розділу І та розділом XI Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізуючи право народу України на самовизначення та безпосереднє здійснення влади, в зв'язку з узурпацією влади Президентом України та Верховною Радою України через прийняття 16 січня 2014 року в неконституційний спосіб ряду законів, які ведуть до встановлення диктатури в державі та звужують зміст і обсяг існуючих конституційних прав і свобод громадян, що суперечить частині третій статті 22 Конституції України, Сколівська районна рада вирішила:
1. Визнати Народну Раду України органом, уповноваженим представляти інтереси народу України, повноваження на створення якого надані рішенням Всенародних зборів громадян, які відбулися 19 січня 2014 року на Майдані Незалежності у місті Києві.
2. Рекомендувати сільським, селищним, міській радам Сколівського району невідкладно скликати позачергові сесії відповідних рад для розгляду та вирішення питання щодо визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України та самостійного виконання делегованих повноважень місцевих органів державної влади.
3. Звернутися до Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та міжнародного співтовариства з проханням допомогти Українському народові зберегти демократичний устрій і не допустити остаточного встановлення в Україні диктатури та узурпації влади Президентом України.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на голову районної ради.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, у випадках передбачених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.1999 (справа № 1-1/99) зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є: наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. У вказаній нормі Закону також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами (заявами, поданнями).
Відповідно до ч.2 ст.60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
У зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор, відповідно до ст.60 КАС України, у даному випадку набуває статусу позивача.
В силу положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звернутися до суду і в тому випадку, якщо подання про усунення виявлених порушень не вносилося.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про подання прокурором позову у поряду, спосіб та з підстав передбачених чинним законодавством.
Україна відповідно до ст. 1 Конституції України є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. У ч. 1 ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 3 Європейської Хартії місцевого самоврядування, під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і керувати нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність в інтересах місцевого населення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими Законами, які не повинні суперечити положенням цього ж Закону.
Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Конституція України визначає, що предметом віддання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та ст. 43 вищевказаного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Конституційне призначення місцевого самоврядування полягає в праві територіальних громад як самостійно, так і через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах законів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2002, яким визначено політико-правову природу органів місцевого самоврядування, такі є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції України і законах України.
Отже органи місцевого самоврядування здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
У главі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як і в розділі XI Конституції України, не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо визнання представницькими органів, які утворені не у відповідності до вимог чинного законодавства України та надання рекомендацій іншим органам місцевого самоврядування щодо визнання таких органів, а також встановлення будь-яких обмежень військовим та правоохоронним органам.
Статтею 6 Конституції України чітко встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.106 Конституції України виключно до компетенції Президента України віднесено представлення держави у міжнародних відносинах та здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави. Крім того згідно із п.5 ст.85 Конституції України виключно до повноважень Верховної Ради України віднесено визначення засад зовнішньої політики України. Здійснення зовнішньої політики держави п.1 ст. 116 Конституції України покладено на Кабінет Міністрів України. Жодних повноважень в сфері міжнародних відносин та з питань формування і реалізації зовнішньої політики держави Конституцією України (розділ IX) та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» за органами місцевого самоврядування не передбачено.
Відтак, згадана у рішенні Сколівської районної ради Народна рада України не підпадає під жодну з гілок влади і не може здійснювати державну владу, а районні ради не уповноважені на здійснення повноважень у сфері міжнародних відносин.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, а отже прийняте з перевищенням своїх повноважень рішення XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівської районної ради від 30.01.2014 року «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України» є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та вищенаведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, відтак такі підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до положень ст. 94 КАС України з сторін не стягуються.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXXV-ої позачергової сесії VI-го скликання Сколівської районної ради від 30.01.2014 року «Про визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України».
3. Судові витрати з сторін не стягуються.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2014 р. о 12:00 год.
Суддя Коморний О.І.