ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 лютого 2014 року 16:40 № 826/20285/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007481703 від 15.02.2013.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що звільнений від сплати земельного податку у відповідності до статті 297 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 є платником єдиного податку та використовує нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці у власній господарській діяльності, а саме: здає в оренду. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007481703 від 15.02.2013 протиправним та просив його скасувати.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що позивач має сплачувати земельний податок на загальних підставах, оскільки в даному випадку земельна ділянка використовується у господарській діяльності орендарями, а не орендодавцем, тобто позивачем. Зазначив, що, на його думку, позовні вимоги необґрунтовані та просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) 19.01.2009 зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3, та з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування (група 3), на підтвердження чого позивач надав копію свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4.
Суд встановив, що відповідач 15.02.2013 прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0007481703, яким визначив ОСОБА_1 як фізичній особі-платнику податків суму податкового зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб у розмірі 7852,13 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із вимогою його скасувати.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.12.2003, зареєстрованого в реєстрі за №7011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Продавець) продав, а ОСОБА_1 (Покупець) придбав нежиле приміщення під номером НОМЕР_5, НОМЕР_6, загальною площею 227,90 кв.м., яке знаходиться у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1
Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 використовує належні йому на праві власності нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, зокрема, здає їх в оренду юридичним особам.
Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2012 та станом на 10.02.2014 до видів діяльності позивача належали 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна (станом на 01.01.2012) та 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (станом на 10.04.2014) (а.с. 136, 137).
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «ДК Комп Лімітед» укладено договір оренди №01 від 01.01.2012, згідно умов якого об'єктом, що орендується є одна кімната загальною площею 17,7 м2. Термін дії даного договору до 30.11.2014.
Вказане приміщення орендарю було передано за актом прийому-передачі від 01.01.2012.
Між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Комп Мюзік Паблішинг» (Орендар) укладено договір оренди №АР-01/01/12 від 01.01.2012, згідно умов якого об'єктом, що орендується є одна кімната загальною площею 27,45 м2. Строк оренди встановлено до 31.12.2012. Згідно додатку №3 від 31.12.2012 до даного договору строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2013.
Вказане приміщення орендарю було передано за актом прийому-передачі від 01.01.2012.
Між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Комп Мюзік» (Орендар) укладено договір оренди №А-01/01/12 від 01.01.2012, згідно умов якого об'єктом, що орендується є дві кімнати та одне складське приміщення загальною площею 109,80 м2. Строк оренди встановлено до 31.12.2012. Згідно додатку №3 від 31.12.2012 до даного договору строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2013.
Вказане приміщення орендарю було передано за актом прийому-передачі від 01.01.2012.
Протягом дії зазначених договорів оренди сторонами було складено та підписано акти про надання послуг оренди, копії яких наявні в матеріалах справи.
На підтвердження отримання орендної плати за вказаними договорами оренди позивач надав до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів та копію книги обліку доходів і витрат, де відображено дохід позивача від провадження діяльності (а.с. 70-77, 90-95, 108-119).
Представник позивача зазначив, що нарахування ОСОБА_1 податку на землю фізичних осіб оскаржуваним податковим повідомленням рішенням є протиправним, оскільки позивач є платником єдиного податку та звільнений від сплати земельного податку згідно положень статті 297 Податкового кодексу України.
Суд встановив, що відповідач здійснив розрахунок платежів по сплаті земельного податку на 2013 рік землекористувачу ОСОБА_1 на підставі інформації з витягу з технічної документації №Н-01060/2011 (а.с. 67) про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташоване нежиле приміщення під номером НОМЕР_5, НОМЕР_6, належне на праві власності позивачу.
Як вбачається з розрахунку, наданого відповідачем, земельний податок за рік було визначено у розмірі 7852,13 грн. (а.с. 68).
Представник відповідача наполягав на тому, що при наданні в оренду будівель, споруд або їх частин земельні ділянки під ними використовуються безпосередньо наймачами і не використовуються в підприємницькій діяльності наймодавцями, тому останні, незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, у тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), нежилими приміщеннями (їх частинами) у багатоквартирному жилому будинку, що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Положеннями статті 797 Цивільного кодексу України встановлено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачає, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку та протягом 2012 року як фізична особа-підприємець використовував належне йому на праві власності вищезазначене нежитлове приміщення у власній господарській діяльності шляхом здавання в оренду, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на землю.
Крім того, суд зазначає, що Державною податковою службою України, згідно положень статті 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу до практичного застосування норм податкового законодавства було затверджено наказ від 23.11.2012 № 1051, яким узагальнено податкову консультацію щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами-підприємцями.
Відповідно до вищевказаного наказу, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0007481703 від 15.02.2013, з огляду на що, воно підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007481703 від 15.02.2013.
3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 114,18 грн. (сто чотирнадцять гривень 18 коп.) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) за рахунок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський