03.02.2014 Справа № 367/595/14-к
3 лютого 2014 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню № 42013100350000122 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, не одруженого, військовослужбовця,зареєстрованого та проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України, -
До Ірпінського міського суду Київської області, надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42013100350000122 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України, до якого додано реєстр матеріалів кримінального провадження, розписку підозрюваного про отримання копії обвинувального акту та підписана сторонами угода про визнання винуватості від 29.01.2014.
Відповідно до змісту угоди, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2013 № 93, військовослужбовця строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія роти матеріально-технічного забезпечення першого мобільного вузла зв'язку цієї ж військової частини.
Також, у вказаній військовій частині проходять строкову військову службу солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також військову службу за контрактом сержант ОСОБА_7 та старший солдат ОСОБА_8 .
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його, як військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватися вимог Конституції України, законів України, Статутів Збройних Сил України, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, вчинив викрадення військового майна за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
Так, 28.10.2013 близько 19.00 год., у приміщенні для паління, яке розташоване біля штабу № 3, військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 підійшов до старшого солдата ОСОБА_8 та запропонував йому викрасти брухт міді зі сховища № НОМЕР_2 , яке знаходиться на території вищевказаної військової частини, з метою його подальшого продажу та незаконного збагачення за рахунок отриманих грошових коштів, на що ОСОБА_8 погодився.
У подальшому, 29.10.2013, близько 01.00 год., з метою реалізації задуманого, солдат ОСОБА_4 зайшов в гуртожиток до ОСОБА_8 та повідомив йому про те, що необхідно йти до сховища № 50, так як у цей час територію навколо нього ніхто не патрулює.
Прийшовши до складу, солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою реалізації задуманого, збив навісний замок на дверях сховища № НОМЕР_2 , вдаривши по ньому ногою, від чого той впав на землю. Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зайшли до вказаного складу і побачили брухт міді, який був складений у вісім мішків. Далі, вони винесли зі сховища № 50 військової частини НОМЕР_1 п'ять мішків наповнених брухтом міді та поклали їх поблизу сміттєзвалища, розташованого неподалік вказаного сховища. Потім, ОСОБА_4 , діючи з метою приховування слідів зламу замка сховища № 50, підняв його з землі та почепив на теж саме місце, де він висів до цього.
Після цього, солдат ОСОБА_4 пішов на пошуки осіб, які б допомогли їм винести вказані мішки з брухтом міді за межі розташування військової частини НОМЕР_1 , а старший солдат ОСОБА_8 , у свою чергу, залишився охороняти мішки з викраденою міддю. Приблизно через 40 хвилин після цього, солдат ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_8 та сказав, що черговий військової частини НОМЕР_1 наказав йому йти спати, так як він, ОСОБА_4 , у той час ніс службу в добовому наряді. ОСОБА_4 попрощався з ОСОБА_8 та пішов до розташування казарми роти матеріального забезпечення вказаної вище військової частини.
У подальшому, ОСОБА_8 за допомогою солдатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перекинув вказані мішки з брухтом міді через паркан за межі військової частини НОМЕР_1 , та за попередньою змовою групою осіб разом із сержантом ОСОБА_7 реалізував брухт міді за 6200 (шість тисяч двісті) гривень. ОСОБА_4 з вказаної вище суми ніякі грошові кошти ОСОБА_9 не передавались.
Того ж дня, близько 20.00 год. солдат ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, за попередньої змовою групою осіб разом із старшим солдатом ОСОБА_8 , направився до сховища №5 0 військової частини НОМЕР_1 , де залишилось ще 3 (три) мішки наповнені брухтом міді. У той час, коли вони йшли до сховища № 50, ОСОБА_8 зателефонував молодшому сержанту ОСОБА_10 , та попросив його під'їхати до паркану військової частини НОМЕР_1 , з зовнішньої сторони в районі сміттєзвалища.
Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою групою осіб, солдат ОСОБА_4 разом із старшим солдатом з ОСОБА_8 підійшли до сховища № 50 військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вдарив ногою по замку, який висів на дверях сховища № 50, від чого той впав на землю. Далі, останні зайшли до сховища, та, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, винесли звідки 3 (три) мішки наповнені брухтом міді. Після цього, вони перекинули їх через паркан військової частини НОМЕР_1 , де за попередньою домовленістю на них вже чекав молодший сержант ОСОБА_10 . Потім, старший солдат ОСОБА_8 переліз через паркан та поклав вказані мішки з міддю до багажного відділення автомобіля марки ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_10 , а солдат ОСОБА_4 пішов до себе в казарму.
Після цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , поїхав до пункту металоприйому, з метою реалізації викраденого брухту міді, за що отримав грошові кошти у розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) гривень.
Того ж дня, близько о 22.00 год., біля штабу № 2, військової частини НОМЕР_1 , до солдата ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_8 та повідомив, що вони з молодшим сержантом ОСОБА_10 здали вищезазначену мідь, і передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень, за його участь у викраденні брухту міді.
Вказаними злочинними діями державі спричинено матеріальну шкоду у розмірі 21502,80 грн.
Під час, досудового розслідування, між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, 29.01.2014 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України, відшкодував завдану ним шкоду в повному розмірі. Сторони узгодили покарання у виді арешту на гауптвахті у м. Києві строком три місяці.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410України, визнав повністю, підтвердив обставини скоєння злочину та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому додав, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, вид та міру покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди та обов'язки, які на нього будуть покладені.
Прокурор в судовому засіданні, не заперечував проти затвердження угоди та просив її затвердити.
Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, а також вивчивши угоду про визнання винуватості, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у ОСОБА_4 повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання, та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому суд виходить з таких підстав.
Так, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що винні дії ОСОБА_4 віднесено до суспільно-небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410КК України, як викрадення військовослужбовцем іншого військового майна за попередньою змовою групою осіб.
Суд вважає таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 правильною, оскільки умисні дії військовослужбовця ОСОБА_4 виражаються у викрадені чужого майна, а саме брухту міді, яке знаходилось на сховищі № 50 на території військової частини НОМЕР_1 та належало державі і для обвинуваченого було чужим, яке було викрадене за попередньою змовою з старшим солдатом ОСОБА_8 , тобто злочин, передбачений за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому укладення угоди між прокурором та підозрюваними з їх ініціативи узгоджується з положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, і за своїм змістом вона відповідає вимогам статті 472 вказаного Кодексу, в тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.
Судом, відповідно до ст. 474 КПК України, роз'яснено ОСОБА_4 його процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, а також роз'яснено вичерпні підстави оскарження вироку суду.
З огляду на викладене, суд визнає угоду такою, що відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а тому дійшов висновку про можливість її затвердження та призначає ОСОБА_4 , узгоджене сторонами кримінального провадження, покарання, з урахуванням положень ст. 69 КК України у виді арешту, відповідно до ст. 60 КК України на гауптвахті.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 суд застосовує особисте зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69 КК України, статтями 314, 370, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.01.2014 між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК України.
На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, з урахуванням положень ст. 69 КК України, у виді арешту на гауптвахті у м. Києві строком три місяці.
До вступу вироку у законну силу, суд застосовує запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - особисте зобов'язання.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку, з визначених ст.ст. 394, 473 КПК України підстав.
Суддя: ОСОБА_1