Справа № 2а-2448/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Ватаманюк Р.В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
05 лютого 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Білої Л.М. Загороднюка А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Львівського міського центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Красноїльський деревообробний комбінат" про стягнення виплачного матеріального забезпечення , -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 820, 95 грн.
Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.09.2010 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Сторони в судове зсідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.10.2008 року ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника планово-економічного відділу ВАТ «Красноїльський деревообробний комбінат».
Відповідач поновив ОСОБА_2 на роботі 28 жовтня 2008 року, про що було видано наказ №111/1 від 31 жовтня 2008 року. Про виконання судового рішення ОСОБА_2 було повідомлено.
19.01.2010 року ОСОБА_2 звернулась у Львівський міський центр зайнятості в пошуках роботи, а 26.01.2008 року надано статус безробітної та призначено виплату допомоги з безробіття.
14.04.2010 року на підставі чого ОСОБА_2 знято з обліку відповідно до абз. 3 пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. №-219.
За період перебування ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості сума виплаченого їй забезпечення, а саме за період: з 26.01.2010 року по 13.04.2010 року складає 820,95 грн.
Запис в трудовій книжці був зроблений 14.04.2010 року через те, що ОСОБА_2 тільки 14.04.2010 року після поновлення її на роботі з'явилася на ВАТ «Красноїльський ДОК» з трудовою книжкою.
06.11.2008 року ОСОБА_2 був направлений перший лист за № 428 про з'явлення на роботі для негайного виконання рішення суду. 10.12.2008 року направлений лист за № 446 про повідомлення причин відсутності ОСОБА_2 на роботі. 13.01.2009 року, на запит ОСОБА_2 було направлено копію наказу № 111/1 від 31.10.2008 року «Про поновлення на роботу». 05.03.2009 року в черговий раз був направлений лист за № 58 про з'явлення на роботі та про надання доказів, що вказують на причини відсутності ОСОБА_2 на роботі. 16.03.2010 року був направлений останній лист за № 357 про з'явлення ОСОБА_2 на роботі.
На підтвердження факту неявки ОСОБА_2 на роботу на ВАТ «Красноїльський ДОК» з 28.10.2008 року по 13.04.2010 року є акти комісії.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з того, що підстави для стягнення з відповідача суми виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 820, 95 грн відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вiд02.03.2000 року №1533-III (далі Закон №1533-III) із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Положеннями статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» вiд 01.03.1991 року №803-XII встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
В свою чергу, відповідач поновив ОСОБА_2 на роботі 28 жовтня 2008 року, про що було видано наказ №111/1 від 31 жовтня 2008 року.
Згідно з Законом №1533-III з підприємства має утримуватися сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 з моменту звільнення (з 16.01.2007 року) до дня поновлення (28.10.2008 року) її на роботі на ВАТ «Красноїльський ДОК», а не за період після поновлення на роботі. Зі змісту довідки, допомога ОСОБА_2 по безробіттю нарахована та виплачена в період з 26.01.2010 року по 13.04.2010 року, тобто за період після поновлення її на роботі.
Запис в трудовій книжці був зроблений 14.04.2010 року через те, що ОСОБА_2 тільки 14.04.2010 року після поновлення її на роботі з'явилася на ВАТ «Красноїльський ДОК» з трудовою книжкою, що підтверджується її поясненнями голові правління ВАТ «Красноїльський ДОК».
Беручи до уваги наведені обставини та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду позивач не довів належним чином правомірність висунутої вимоги.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Біла Л.М.
Загороднюк А.Г.