05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-11776/2011
Категорія: 10.3.1 Суддя 1-ї інст. Гуденко О.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Стас Л.В.
суддів: Турецької І.О. , Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва позовні вимоги задоволені частково. Суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 19 листопада 2004 року (далі Закон №2195-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом першої інстанції правильно визнано право позивача на підвищення пенсії за 2011 році відповідно до вимог ст. 6 Закону №2195-IV.
Пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", законодавство інших років згідно з вимогами, Кабінету Міністрів України надано право визначати розмір виплат, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
На реалізацію цього права Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06 липня 2011 року №745 п.6 якої встановлено: "….дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні".
Ця Постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року, відповідно з цієї дати діти війни не мають права на отримання підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, у період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом №2195-IV не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, так як дійсним законодавством іншого розміру не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, судова колегія вважає необґрунтованими, так як згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ч.10 ст. 183-2, ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Косцова І.П.