Справа: № 826/11938/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченка Ярослава Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митних декларацій, -
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішеньпро коригування митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митних декларацій. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, а тому є протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року задоволено вказаний позов. Рішення про коригування № 100250000/2013/600078/2 від 29.01.2013 року, № 100250000/2013/600097/2 від 05.02.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00103 від 29.01.2013 року та № 100250000/2013/00134 від 04.02.2013 року визнанои протиправними і скасовано.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченко Ярослав Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Між позивачем та підприємством «Дока Індастрі ГмбХ» (Австрія) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № ІМ-11/201 від 11 листопада 2011 року (надалі - Контракт), відповідно до умов якого здійснювалась поставка Позивачу в Україну нового опалубкового матеріалу торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник - «Doka Indastrie GmbH») та такого, що був у використанні, та його компонентів, програмного забезпечення та рекламної продукції (надалі - Товар).
Відповідно до п.1.2. Контракту точне найменування Товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі, який є невід'ємним додатком до даного Контракту, на кожну поставку окремо.
Пунктом 3.2. Контракту передбачено проведення сторонами Контракту платежів в Євро, а умови оплати згідно п.3.1. передбачають переказ коштів за Контрактом протягом 90 днів з дати, вказаної на товарних інвойсах.
Пунктом 4.1. Контракту визначено поставку Товару на умовах FCA або CPT, використовуючи прийняті умови «ІНКОТЕРМС 2010» Міжнародної торгової палати.
В січні та лютому 2013 року в межах виконання вказаного Контракту позивач здійснював безпосередньо від Продавця (виробника) імпорт в Україну на умовах FCA Амштеттен (Інкотермс 2010) згідно інвойсів № 080147966 від 24.01.2013 року та № 080148289 від 01.02.2013 року партії Товару загальною фактурною вартістю в розмірі 55087,09 EUR (Євро) та 23788,22 EUR (Євро) відповідно, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить за інвойсом від 24.01.2013 року - 591954,24 грн. (в т.ч. транспортні витрати до митного кордону України) (курс EUR: 10,74578900) та за інвойсом від 01.02.13 - 277676,69 грн. (в т.ч. транспортні витрати до митного кордону України) (курс EUR: 10,832114).
29.01.2013 року та 05.02.2013 року Київською регіональною митницею Державної митної служби України (в подальшому змінено найменування відповідача на «Київська міжрегіональна митниця Міндоходів») були прийняті Рішення про коригування № 100250000/2013/600078/2 від 29.01.2013 року та № 100250000/2013/600097/2 від 05.02.2013 року, згідно з якими вартість задекларованого Товару за обома інвойсами відповідач визначив за резервним методом, скоригувавши митну вартість у бік її збільшення. За наслідком поданих позивачем відповідачу митних декларацій та документів до них були винесені також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00103 від 29.01.2013 року та № 100250000/2013/00134 від 04 лютого 2013 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2. ст. 52 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2. ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України).
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів (ч. 10 ст. 58 МК України).
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч. 11 ст. 58 МК України).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МК України).
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МК України).
Судом першої інстанції на підставі відомостей графи 33 оскаржуваних рішень встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних для підтвердження числових значень відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
З огляду на зміст графи 33 оскаржуваних рішень колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість мотивів відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень в частині ненадання позивачем транспортних перевізних документів, оскільки факт надання транспортних (перевізних) документів зафіксований у вантажно-митних деклараціях і у самих рішеннях про коригування, де в закодованому числовому значені згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 року «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме:
- код 2730 - товаро-транспортні накладні для міжнародних перевезень (CMR): ТА-58778 від 24.01.13, ТА-58862 від 01.02.13;
- код 3006 - калькуляція транспортних витрат, вказана в довідці про транспортні витрати.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість висновків відповідача про наявність розбіжностей в транспортних документах, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції на підставі пояснень відповідача встановлено, що відповідачем зафіксовано, що в наданій CMR від 24.01.2013 року № ТА-58778 перевізником виступає «Р.Е.IVANINA Y», а довідку про транспортні витрати виставлено ПП «Київтрансбуд ХХІ», також в наданій CMR від 01.02.2013 року № ТА-58862 перевізником виступає «Р.Е.IVANINA Y», а довідку про транспорті витрати виставлено ПП «Київтрансбуд ХХІ».
Однак, відповідно до умов Договору № 1 від 27.08.2012 року на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні, укладеного між позивачем та ПП «Київтрансбуд ХХІ», який надавався відповідачу, останній є не Перевізником, а Експедитором.
Згідно умов даного Договору (п. 1.5.) Експедитор має право залучати третіх осіб для перевезення, а «Р.Е.IVANINA Y» є перевізником, якого залучено транспортно-експедиторською компанією.
Отже, твердження відповідача щодо розбіжностей в цій частині є безпідставними.
Щодо калькуляції транспортних витрат колегія суддів зазначає наступне.
Листа ДМС України від 29.12.2010 року № 11/2-10.16/17217-ЕП повідомлено, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які вводяться в дію МТП з 01.01.2011 року. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.
FCA (FREE CARRIER (.. named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (.. назва місця)
Термін "франко-перевізник" (FCA (FREE CARRIER (.. named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (.. назва місця)) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Згідно статті А.4. умов FCA Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.
За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Судом першої інстанції було встановлено, що поставка товару, імпортованого позивачем за Контрактом купівлі-продажу № ІМ-11/2011 від 11.11.2011 року, Продавцем за яким виступало підприємство «Дока Індастрі ГмбХ» (Австрія), здійснювалася на умовах FCA (Aмштеттен) (Інкотермс 2010), про що вказано і в Контракті (п.4.1.), і в кожному інвойсі до Контракту.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки місце поставки відповідає адресі місцезнаходження продавця, то покупець не несе витрат на навантаження товару. Відображення у розгорнутій калькуляції транспортних витрат позиції щодо завантаження товару не спричиняє недостовірність відомостей загальної суми вартості транспортування до митного кордону з Україною, проте є розбіжністю, що в силу ч. 3 ст. 53 МК України є підставою для витребовування відповідачем додаткових документів.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено надання митному органу на його письмову вимогу додаткових документів (за наявності), що підтверджують розмір заявленої Декларантом митної вартості за ціною контракту.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач надав додаткові документи, а відповідач своїми листами (вих. № 14/2-11/4927 від 12.04.2013 року та № 14/2-11/4926 від 12.04.2013 року) надав оцінку вказаним документам.
Відповідачем визначено відсутність підстав для застосування при розмитненні товару першого основного методу - за ціною контракту, з підстав пов'язаності осіб, передбаченої ч. 18 ст. 58 МК України.
Згідно положень частин 12 та 13 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів; за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Враховуючи вказане вище, а також те, що позивач є юридичною особою, засновником якої є Продавець Товару, який безпосередньо контролює діяльність позивача, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про відсутність у відповідача доказів того, що взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів, а пов'язаність продавця і покупця між собою, є підставою для розгляду вартості операції з використанням методу за ціною контракту як неприйнятної.
Такаж колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем документів згідно п.п. 1-3 ч. 18 ст. 58 МК України є об'єктивними обставинами, тому що документи за п. 1 ч. 18 ст. 58 МК України не могли бути надані відповідачеві з причин логічної їх відсутності, бо вартість операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну не може бути визначена, скільки підприємство «Дока Індастрі ГмбХ» (Австрія) здійснює поставку (експорт) Товару - опалубкового матеріалу торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник - «Doka Indastrie GmbH») виключно позивачеві. З тих же причин не надано документи для порівняння з вартістю операцій, зазначених в п.п. 2 та 3 ч. 18 ст. 58 МК України, оскільки відсутня інформація в будь-яких джерелах інформації, в тому числі і у визначених п. 5 Наказу Державної Митної служби України № 362 від 13.07.2012 року, про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначених згідно з положеннями ст. 62 МК України (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості) та ст.63 МК України (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) з причин відсутності ідентичних або подібних (аналогічних) товарів торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker».
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до змісту спірних рішень митну вартість було скориговано відповідачем з причин ненадання позивачем всіх документів, які стосуються поставки і передбачені пунктом 3 ст. 53 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного мотиву, оскільки перелік документів встановлений ч. 3 ст. 53 МК України подається в повному обсязі за їх наявності(згідно положень ч. 3 ст. 53 МК України), а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що всі зауваження відповідача були розглянуті позивачем та в обґрунтування як обраного методу визначення митної вартості товарів, так і числового розрахунку ціни з врахуванням складових митної вартості були надані відповідні письмові пояснення з доданням відповідних документів.
За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним виснвоок суду першої інстанції про протиправність спірних рішень відповідача, обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для його задоволення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - Шевченка Ярослава Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.