Справа: № 826/15119/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» - Лещенко Людмили Сергіївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані дії вчинені відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» - Лещенко Людмила Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області із письмовою заявою від 07.05.2013 року № 4-02-6006 з проханням видати дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Пархоменківської сільської ради Краснодонського району Луганської області у зв'язку з проведенням бурових робіт по свердловині № 95 Марківського ГКР.
Листом від 13.06.2013 року № 11-25/1901 Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області було повідомлено про відмову у видачі дозволу, у зв'язку з недоліками та розбіжностями в наданому робочому проекті та відсутності копії паспорту в.о. начальника Донбаської РІТС Рокунця В.М., який був одним із відповідальних осіб за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту.
Позивач повторно звернувся із заявою від 18.06.2013 року № 4-02-7638 до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, за результатами розгляду такої заяви листом від 16.07.2013 року № 11-25/2375 відповідач відмовив у видачі дозволу у зв'язку з тим, що позивачем не надано документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.
23.07.2013 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулось із заявою втретє до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області з проханням видати дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту).
23.08.2013 року листом № 11-25/2375 повідомлено позивача про відмову у видачі дозволу. Причиною для відмови слугувала відсутність встановлення земельного сервітуту на використання земельної ділянки та державної реєстрації такого сервітуту.
Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законами України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороню земель» та Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 грудня 2005 року № 1.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону земель» ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.
У чинному законодавстві України ґрунти визнані об'єктом особливої правової охорони.
Зокрема, відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України при здійсненні діяльності, пов'язаної із порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Здійснення такої діяльності можливе за умови отримання спеціального дозволу органів державного контролю за використанням та охороною земель.
Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки. Отримання таких дозволів регулюється Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 грудня 2005 року № 1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 70/10350.
Відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 повноваження щодо видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель, віднесені до компетенції Державної інспекції сільського господарства України.
Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011, визначено, що основним завданням Держсільгоспінспекції України є реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у тому числі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Державна інспекція сільського господарства в Луганській області відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону земель», здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.
Відповідно до ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Згідно абз. 8 п. «а» ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувальних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням грунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель.
Відповідно до п. 4.3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок, затвердженого Наказом № 1 від 04.01.2005 року Держкомземом заяви про видачу дозволу та додані до неї матеріали розглядаються в термін не більше 30 календарних днів з дня їх надходження.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про видачу зазначеного вище дозволу, однак з урахуванням усунутих недоліків у видачі цього дозволу йому було відмовлено.
При цьому колегією суддів встановлено, що при повторній відмові відповідачем було зазначено вже інші причини відмови, а саме: вказано про відсутність у робочому проекті авторського нагляду та відсутність документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.
На думку колегії суддів, такі дії відповідача суперечать правилам абзацу 9 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», за змістом якого при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).
Крім цього, відповідно до абзацу 8 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.
Однак, колегією суддів встановлено, що вказані строки відповідачем були порушені.
Також судом першої інстанції було встановлено, що 24.07.2013 року ПАТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Шебелинкогазвидобування» подало заяву про надання дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки для буріння розвідувальної свердловини № 95 Марківського родовища, яка розташована за межами населених пунктів на території Пархоменківської сільської ради Краснодонського району та надав всі необхідні документи, з урахуванням зауважень, викладених в листі інспекційного органу від 16.07.2013 року №11-25/2375: до робочого проекту внесено сторінки журналу про авторський нагляд та повідомлено, що зайняття земельної ділянки здійснюється на підставі угоди від 25.04.2013 року № 95, укладеної відповідно до ст. 97 Земельного кодексу України.
Однак, листом від 23.08.2013 року № 11-25/2375 відповідачем втретє було повідомлено про відмову у видачі дозволу, причиною відмови було зазначено те, що для отримання дозволу необхідне встановлення земельного сервітуту на використання земельної ділянки та його державна реєстрація.
Колегія суддів вважає такі дії відповідача такими, що суперечать правилам чинного законодавства України з огляду на наступне.
Зазначеним вище Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 грудня 2005 року № 1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 70/10350, визначено процедуру видачі та анулювання таких дозволів.
Відповідно до п. 3.3 цього Порядку спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу.
За змістом наведених норм правовою підставою для видачі дозволу є виключно затверджений в установленому порядку проект землеустрою.
В той же час, Порядок встановлює єдину підставу для відмови у видачі дозволу: невизначеність або визначеність в неповному обсязі умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель в проекті землеустрою.
Колегією суддів встановлено, що вимога, встановлена п. 3.3 Порядку позивачем була виконана, до кожної заяви про видачу дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву додавався проект землеустрою, в якому Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області не було виявлено порушень, передбачених п. 3.3 Порядку.
Отже, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у видачі дозволу.
Пунктом 4 Порядку визначено перелік документів необхідних для видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.
Однак, вказаним Порядком не встановлена така причина відмови у наданні дозволу як не надання документів визначених цих пунктом Порядку.
Стосовно вимоги відповідача, як умови отримання дозволу, про встановлення земельного сервітуту та його державної реєстрації колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Згідно з ст.18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Главою 15 Земельного кодексу України «Право користування землею» (на відміну від глави 32 Цивільного кодексу України) визначено кілька видів права користування земельними ділянками: право постійного користування земельною ділянкою (ст. 92), право оренди земельної ділянки (ст. 93), право використання земельних ділянок для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт -ст.97.
При цьому ж право земельного сервітуту встановлено окремо главою 16 Земельного кодексу У країни.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.
З аналізу вищезазначеної норми чинного законодавства України, що регулює право користування землею, вбачається законодавчо визначена можливість використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.
Колегією суддів встановлено, що ПАТ «Укргазвидобування» відповідно до ст. 97 Земельного кодексу України для проведення геологорозвідувальних робіт по спорудженню свердловини № 95 Марківського ГКР було укладено з власником відповідної земельної ділянки договір про зайняття земельної ділянки.
Отже, вказана угода є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою та не потребує додаткового укладення договору оренди або земельного сервітуту.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.125 Земельного кодексу України державній реєстрації підлягає лише право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Крім того, згідно з ст. 126 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказаною нормою не передбачено обов'язку державної реєстрації права користування земельними ділянками для здійснення розвідувальних робіт, отриманого на підставі ст. 97 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про те, що укладена позивачем угода на підставі ст. 97 Земельного кодексу України не підлягає обов'язковій державній реєстрації та надає позивачу право користування земельною ділянкою для проведення розвідувальних робіт з моменту її укладення.
Отже, позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» - Лещенко Людмили Сергіївни - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Державної інспекції сільського господарства в Луганській області щодо відмови Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» у наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки протиправними.
Зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства в Луганській області видати Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Пархоменківської сільської ради Краснодонського району Луганської області у зв'язку з проведенням бурових робіт по свердловині № 95 Марківського ГКР.
Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.