Справа: № 826/16062/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Бойку А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Ярошинського Івана Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, відповідачем неправомірно застосовано до штрафні санкції, оскільки ним було дотримано строки сплати податку на доходи фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 19 вересня 2013 року № 0000721702.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Ярошинський Іван Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
На підставі направлень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 липня 2013 року №№ 1230, № 1231, 1232, 1233, від 30 липня 2013 року № 1277, від 31 липня 2013 року № 1279, згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інтерстарч Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами даної перевірки було складено акт від 05 вересня 2013 року № 585/26-53-22-0421/37847777, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення підпункту 163.1.2. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2. пункту 164.1., підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4. статті 168, підпункту «а» пункту 171.2. статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого станом на кінець перевіряємого періоду (на 31 грудня 2012 року) не перераховано на код платежу 11010400 податок на доходи фізичних осіб у сумі 18530,11 грн.
На підставі висновків цього акту відповідачем 19 вересня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010101 на суму 23162,64 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 18530,11 грн., за штрафними санкціями - на 4632,53 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно абзацом 1 пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями (20 днів + 10 днів), а тому, позивач повинен був перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, не пізніше 30 числа кожного наступного місяця за звітним місяцем.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем утримано податок на доходи фізичних осіб по відомостях на виплату заробітної плати та своєчасно перераховано до бюджету податок на суму 18530,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 922923 від 16 вересня 2011 року, № 100 від 30 березня 2012 року, № 213 від 13 квітня 2012 року, № 1460 від 25 травня 2012 року, № 3 від 17 вересня 2012 року, № 7 від 31 жовтня 2012 року, № 5 від 14 грудня 2012 року.
При цьому встановлено, що до аналогічних висновків дійшов і податковий орган під час перевірки, оскільки вищевказані платіжні доручення були надані перевіряючим під час документальної виїзної перевірки.
Проте, податок з виплат фізичним особам утримано у джерела виплати, але перераховано на невірний розрахунковий рахунок, а саме: на код платежу 11010100 замість 11010400.
З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 168.4.1. пункту 168.4 статті 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до пункту 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету місцевого самоврядування за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за спірний період, визначення у платіжному дорученні номера рахунку, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код 11010100) замість рахунку, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата (код 11010400), не є правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені з огляду на наступне.
Податок на доходи фізичних осіб належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що позивач як платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання із зазначеного податку до державного бюджет, то у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.
Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (таким порядком обліку є облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства та облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків. Чи належним є виконання зобов'язань по сплаті податків залежить саме від їх надходження до бюджету, а не від того, як вони обліковуються.
Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2007 року справа № К-24401/06 та від 15 вересня 2011 року справа № К-184/08 (ЄДРСР 20653818).
Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
Згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 код 11010100 призначений для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, а код 11010400 - для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата.
Таким чином, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у будь-якому разі проведена на рахунок державного казначейства, призначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб на діючий рахунок державного казначейства.
При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач звертався до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві із листом про перерахування помилково сплачених коштів на правильний рахунок із визначення коду бюджетної класифікації 11010400.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем сплачений податок на доходи фізичних осіб та зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акту про неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 18530,11 грн. є необґрунтованими.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Відповідно до частини 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
За змістом мотивувальної та резолютивної частин акт перевірки не вбачається порушення якої статті Податкового кодексу України допущено позивачем, оскільки у акті перевірки встановлено порушення «підпункту 163.1.2. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2. пункту 164.1., підпункту 164.2.17. пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1. статті 167, підпунктів 168.1.2., 168.1.5. пункту 168.1. статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4. статті 168, підпункту «а» пункту 171.2. статті 171, підпункту «а» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України».
Однак, податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2013 року № 0000721702 відповідач застосував штраф на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання.
Не визначення відповідачем підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки, водночас визначення грошового зобов'язання платника податків на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, унеможлює встановлення склад порушення застосованій санкції.
Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми та сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18530,11 грн. (зарахований на єдиний казначейський рахунок до державного бюджету) у встановлений Податковим кодексом України термін сплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року № 0000721702 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Ярошинського Івана Миколайовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.