04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" січня 2014 р. Справа№ 910/3353/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Лещенко О.О.,
від відповідача -Волощук В.В.,
від третьої особи- не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013
у справі № 910/3353/13
за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
про стягнення індексу інфляції в розмірі 16 571 400грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 (суддя Нечай О.В.) відмовлено в задоволенні позову ДП "Укренерго" про стягнення з ПАТ "Енергобанк" 16571400грн. інфляційних втрат з посиланням на безпідставне користування грошовими коштами в зв'язку з визнанням недійсним договору банківського вкладу (депозиту) №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008. Суд дійшов висновку, що відповідач після визнання недійсним договору не мав будь-яких зобов'язань перед позивачем, так як відповідно до приписів Цивільного кодексу України, в разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його укладення, що фактично спростовує будь-які твердження позивача про наявність між сторонами будь-яких зобов'язань за недійсним правочином, оскільки такий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому доводи позивача про наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості по виконанню грошових зобовязань за вищевказаним договором є безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначає, що відповідач на підставі договору депозиту безпідставно користувався грошовими коштами позивача у розмірі 150млн.грн. понад 17 місяців (з 16.05.2008 по 06.11.2009), затримавши їх повернення, потім подав позов та через суд визнав договір депозиту недійсним і в порядку реституції у справах №54/234 та №7/137-21/105 стягнув з підприємства всі платежі, які платив за договором депозиту, тому, позивач вважає, що за таких обставин має право на підставі ст.ст. 16, 216, 625, 1212-1214 ЦК України на стягнення з відповідача реальної вартості коштів, визначеної на час їх повернення позивачу з врахуванням індексу інфляції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив про безпідставність вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з 16.05.2008 по 06.11.2009, оскільки в цей період договір банківського вкладу діяв та не був визнаний судом недійсним.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належними чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
13.05.2008 р. між АБ "Енергобанк" (перейменоване у ПАТ "Енергобанк", відповідач-банк) та ДП "НЕК "Укеренерго" (позивач-вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08, відповідно до якого банк, що прийняв від вкладника грошові кошти (вклад), зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору вкладник перераховує банку, протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору, на депозитний рахунок, тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150 000 000грн., з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту.
Як вбачається з п. 2.1. договору банк зобов'язаний прийняти грошові кошти вкладника, зазначені в п. 1.2. договору, на депозитний рахунок з виплатою вкладнику 12 процентів річних.
Судом встановлено, що до звернення позивача з даним позовом ПАТ "Енергобанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП "НАК "Укренерго" про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту) з підстав недотримання законодавства про закупівлю за державні кошти та стягнення 17 873833грн.81коп. сплачених відсотків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі № 54/234 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір банківського вкладу (депозиту), з моменту його укладання та стягнуто з ДП "НАК "Укренерго" 17873833грн.81коп. відсотків та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. у справі № 54/234 задоволено апеляційну скаргу ДП "НАК "Укренерго", рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. у справі №54/234 задоволено частково касаційну скаргу ПАТ "Енергобанк", постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. залишено в силі.
Враховуючи викладене, ДП "НАК "Укренерго" звернулось з позовом до суду про стягнення з ПАТ "Енергобанк" індексу інфляції в розмірі 16 571 400грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки договір було визнано судом недійним, то відповідач безпідставно користувався грошовими коштами та внаслідок інфляційних процесів відбулось знецінення грошових коштів, чим було завдано шкоди позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Як було встановлено вищезазначеними рішеннями судів, відповідач прийняв від позивача вклад (грошову суму) в розмірі 150 000 000грн. та, відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, відповідач зобов'язався виплачувати вкладникові (позивачу) проценти в розмірі, встановленому відповідним правочином.
Проте, як зазначалось вище, договір визнано недійсним судом та зобов'язано сторін здійснити двосторонню реституцію, тобто повернення кожної зобов'язаної сторони до попереднього становища, а саме до укладення правочину, який в судовому порядку визнано недійсним.
Судом встановлено, що станом на дату прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 54/234, а саме станом на 21.11.2011 р. термін дії договору закінчився, так як п. 1.2. договору встановлено, що грошові кошти вкладник перераховує на строк до 13.05.2010 р., а дія договору припиняється після повернення банком депозиту і процентів вкладнику.
Сторонами не заперечується той факт, що відповідачем було повернуто позивачу вклад (депозит) після спливу дії договору, в свою чергу відсотки, які банк сплачував вкладникові за умовами договору в розмірі 17873833грн.81коп., стягнуто з ДП НАК "НАК "Укренерго" на користь ПАТ "Енергобанк" рішенням суду.
Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
Крім того, відповідно до п. 2.5.1 вказаної постанови визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.
Судом встановлено, що відповідач після визнання недійсним договору не мав будь-яких зобов'язань перед позивачем, так як відповідно до приписів Цивільного кодексу України, в разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його укладення, що фактично спростовує будь-які твердження позивача про наявність між сторонами будь-яких зобов'язань за недійсним правочином, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також при вирішенні даного спору необхідно врахувати позицію викладену в пункті 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким визначено, щ обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі №910/3353/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.
2. Справу № 910/3353/13 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко