05.02.2014 р. Справа № 914/4707/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Віп-Ойл", м.Львів
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м.Жидачів, Львівська область
про стягнення 31 943,87 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Венглевський Б.Б. - представник (довіреність б/н від 15.01.2014р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Віп-Ойл" до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 31 943,87 грн. заборгованості, з яких 29 390,53 грн. основного боргу, 529,03 грн. три проценти річних та 2 024,31 грн. пені.
Ухвалою суду від 19.12.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.01.2014р.
Ухвалою суду від 22.01.2014р. розгляд справи відкладено на 05.02.2014р. на підставі поданого відповідачем клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву вх. №4705/14 від 04.02.2014р., в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу та трьох процентів річних, проте заперечив щодо нарахування пені, оскільки на його думку сума пені нарахована з порушенням вимог встановлених ч.6 ст.232ГК України поза межами шестимісячного строку.
Крім того, у вищезазначеному відзиві, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду строком на чотири календарні місяці з обов'язком сплати боргу до 05.06.2014р., з огляду на те, що протягом грудня 2013р. - січня 2014р. відбувалась зупинка обладнання, що негативно відбилось на його господарській діяльності та прибутках і позбавляє товариство можливості вчасно розрахуватись із ТзОВ "Компанія Віп-Ойл". Також, відповідач зазначає, що відповідно до рішення господарського суду Львівської області №914/406913 від 29.11.2013р. з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" стягнуто на користь ПП «Оланд-Партнер» 583 487,52 грн. з відстрочкою виконання рішення до 01.03.2014р.
В підтвердження обставин, якими він обґрунтовує підстави для задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідач долучив до матеріалів справи: копії наказів про зупинку основного технологічного обладнання комбінату: №220 від 31.12.2013р.; №5 від 16.01.2014р.; №13 від 28.01.2014р.; №14 від 28.01.2014р.; №6 від 24.01.2014р.
Представник позивача заперечив проти відстрочки виконання рішення суду посилаючись на факт недоведення відповідачем винятковості обставин, які можуть бути підставою для задоволення такого клопотання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
встановив:
10.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Віп-Ойл". (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (покупець) було укладено договір поставки №56 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити оливи моторні, охолоджуючі рідини, акумулятори, автозапчастини та інші автотовари (надалі - товар) за ціною, яка визначається згідно видаткових накладних.
Згідно п.2.1.2. договору продавець зобов'язувався передавати товар у власність покупця згідно видаткових накладних на кожну партію товару.
За умовами п.2.2.3. договору покупець зобов'язувався своєчасно проводити розрахунки за поставлений товар згідно умов даного договору.
Згідно п.3.2. договору покупець зобов'язаний оплатити отриману конкретну партію товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово додатком до даного договору.
Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору поставки виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 144 463,76 грн.
Проте, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 115 073,24 грн.
Відтак основний борг становить 29 390,53 грн.
Позивач, 05.08.2013р. звертався до відповідача із претензією, в якій просив у трьохденний термін з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 29 390,53 грн. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Керуючись умовами п.3.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар, позивач нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 024,31 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого ним розрахунку становлять 529,03 грн.
Отже, позивач просить стягнути 31 943,87 грн., з яких 29 390,53 грн. основного боргу, 529,03 грн. три проценти річних та 2 024,31 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 144 463,76 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за період з 10.02.2012р. по 27.03.2013р. на загальну суму 144 463,76 грн., а саме:
№ 46 від 10.02.2012р. на суму 4 204,70 грн.;
№ 121 від 23.03.2012р. на суму 6 166,70 грн.;
№191 від 26.04.2012р. на суму 15 055,31 грн.;
№ 202 від 03.05.2012р. на суму 621,76 грн.;
№ 294 від 08.06.2012р. на суму 11 466,88 грн.;
№ 315 від 15.06.2012р. на суму 4 047,50 грн.;
№ 325 від 19.06.2012р. на суму 300,35 грн.;
№382 від 10.07.2012р. на суму 28 282,19 грн.;
№442 від 30.07.2012р. на суму 4 935,16 грн.;
№ 450 від 31.07.2012р. на суму 4 762,06 грн.;
№ 505 від 22.05.2012р. на суму 17 247,42 грн.;
№ 567 від 11.09.2012р. на суму 10 998,04 грн.;
№ 662 від 12.10.2012р. на суму 775,13 грн.;
№ 663 від 12.10.2012р. на суму 10 650,66 грн.;
№ 148 від 22.02.2013р. на суму 318,96 грн.;
№230 від 13.03.2013р. на суму 24 057,42 грн.;
№ 267 від 27.03.2013р. на суму 573,53 грн.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.3.2. договору покупець зобов'язаний оплатити отриману конкретну партію товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати оформлення видаткової накладної.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконував в повному обсязі, частково сплативши заборгованість в сумі 115 073,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 29.02.2012р. по 22.05.2013р. про поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Позивач, 05.08.2013р. звертався до відповідача із претензією, в якій просив відповідача у трьохденний термін з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 29 390,53 грн. В підтвердження надсилання претензії відповідачу, позивач надав суду фіскальний чек №2018 від 05.08.2013р. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
Відтак, у відповідача існує заборгованість в сумі 29 390,53 грн., наявність якої ним не заперечується, що відображено у відзиві.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 29 390,53 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву вх. №4705/14 від 04.02.2014р., в якому позовні вимоги визнано в частині стягнення основного боргу та трьох процентів річних.
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Перевіривши повноваження представника відповідача згідно виданого йому доручення №23-5-3854 юр від 30.12.2013р. на наявність права визнавати позов, враховуючи, що визнання позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову в частині стягнення основного боргу в сумі 29 390,53 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути 529,03 грн. - три проценти річних за період з 17.04.2013р. по 21.11.2013р.
Водночас, суд не може погодитись із розрахунком трьох процентів річних, оскільки позивач невірно визначив період прострочки.
Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 526,61 грн. 3% річних за період з 18.04.2013р. по 21.11.2013р.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 2024,31 грн. пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.3.3. договору у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань перед продавцем щодо п.3.2. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Слід зазначити, що позивач рахує пеню від дати останньої накладної виходячи із суми усіх накладних за мінусом суми оплати, оскільки розрахувати пеню по кожній накладній окремо неможливо у зв'язку з тим, що при оплаті відповідач не у всіх випадках зазначав накладну по якій здійснюється оплата та не завжди сплачував суму вказану у певній накладній.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку встановленого ч.6 ст.232 ГК України, за 180 днів.
При нарахуванні пені від кожної накладної протягом шести місяців, як того вимагає ч.6 ст.232 ГК України, сума пені була б значно більшою ніж просить стягнути позивач.
Згідно проведеного судом розрахунку за період з 18.04.2013р. по 18.10.2013р. пеня становить 2 062,97 грн., тобто є більшою ніж просить стягнути позивач.
Враховуючи те, що позивач не збільшував позовних вимог в частині стягнення пені, а суд не має права самостійно вийти за межі суми позовних вимог, відтак до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 2 024,31 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на чотири календарні місяці з обов'язком сплати боргу до 05.06.2014р., заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви повністю. При цьому суд виходить з наступного.
Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене пунктом 6 статті 83 ГПК України.
При цьому під відстрочкою виконання рішення суду слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.
Як вказано у п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В підтвердження обставин якими відповідач обґрунтовує підстави для відстрочки виконання рішення суду подано накази про зупинку основного технологічного обладнання комбінату.
Однак, на думку суду вказані накази свідчать лише про факт тимчасової зупинки технологічного обладнання (на декілька днів згідно кожного наказу) та не є доказом того, що відповідач матиме можливість виконати рішення суду після 05.06.2014р.
Оскільки відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, не подав доказів, які підтверджують можливість виконання рішення суду через 4 місяці, не обґрунтував, яким чином відстрочка виконання рішення суду надасть можливість покращити фінансове становище через 4 місяці та виконати рішення суду в повному обсязі, відтак суд дійшов висновку відсутності підстав для відстрочки виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.
Слід зазначити, що фінансове становище позивача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання рішення у даній справі відповідачем.
Водночас, слід зазначити, що за наявності обґрунтованих та допустимих доказів відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку рішення на стадії його виконання.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №22 від 28.11.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, буд.4; р/р 26004050002251 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ; МФО 305299; код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Віп-Ойл" (79031, м.Львів, вул.Стрийська, буд.93, кв.61; р/р 26000000014208 в ПАТ «Фольксбанк» м.Львів; МФО 325213; код ЄДРПОУ 37398817) основний борг в сумі 29 390,53 грн., 526,61 грн. три проценти річних, 2 024,31 грн. пені та 1 720,37 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 2,42 грн. трьох процентів річних відмовити.
4. У задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити повністю.
5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
7. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 10.02.2014р.
Суддя Сухович Ю.О.