№ 521/425/14-к
1-кп/521/234/14
05 лютого 2014 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження на підставі угоди про примирення від 15.01.2014 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 по обвинувальному акту, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42013171010000108 від 24.12.2013 року у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Мелітополі, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утримані двох неповнолітніх дітей, в військовому званні капітана, займаючого посаду начальника відділення передавальних радіопристроїв радіоцентру польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України, -
Під час досудового розслідування встановлено, що капітан ОСОБА_6 з грудня 2011 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді начальника відділення передавальних радіопристроїв радіоцентру польового вузла зв'язку.
Являючись начальником відділення передавальних радіопристроїв радіоцентру польового вузла зв'язку, тобто військовою службовою особою, відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6, 8, 13, 18 Закону України "Про охорону праці", ст.11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.п.1.6, 4.1-4.5 "Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 26 грудня 2000 року №476, п.п. 2.8, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.5, 2.8.6, 2.8.13 «Положення про організацію роботи по охороні праці у військових частинах, військових навчальних закладах, установах, організаціях та на підприємствах Міністерства оборони України», затвердженого наказом Міністра оборони України №20 від 28 січня 1998 року, ст. 1.2.9 наказу заступника Міністра оборони України з озброєння - начальника Озброєння Збройних Силах України «Про Зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних Сил України» від 22.07.1998 року №72 додаток 34, постанови КМУ від 10.10.2001 №1306 (зі змінами) «Про Правила дорожнього руху», а також розділу 1.1.1 ГОСТу 12.0.003-74, розділу 1.1 ГОСТу 12.3.002-75, , розділу 3.3.2 ГОСТу 12.3.020-80 (є чинними на цей час), які встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничих процесів, та вимоги до процесу переміщення, капітан ОСОБА_6 зобов'язаний відповідати за організацію та безпеку робіт особового складу військової частини НОМЕР_1 , який виділений у його розпорядження, неухильно керуватися у своїй діяльності вимогами Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, приймати заходи по запобіганню травматизму, забезпечувати безпеку військовослужбовців підрозділу під час роботи з технікою та обладнанням, організовувати повсякденну діяльність військовослужбовців з дотриманням вимог статутів та вказівок для створення здорових умов їх служби та побуту, забезпечити необхідними знаряддями у випадку проведення робіт з переміщенням техніки, наряд-допусків, при цьому встановлювати та своєчасно доводити кожному з військовослужбовців необхідні вимоги безпеки, забезпечувати їх виконання, перевіряти перед початком робіт наявність та справний стан відповідних інструментів та обладнання, постійно знаходитись на місці проведення робіт та здійснювати контроль за дотриманням членами робочої команди вимог безпеки та порядку на місці проведення робіт.
Діючи на порушення наведених посадових обов'язків та вимог законодавства, 20 грудня 2013 року капітан ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Taк, 20.12.2013 року на території стоянки техніки недоторканого запасу військової частини НОМЕР_1 , під керівництвом капітана ОСОБА_6 із залученням підлеглих військовослужбовців строкової служби проводились роботи, пов'язані з переміщенням автомобілю марки ЗІЛ-131 ( на базі радіорелейної станції Р-409 МА), військовий номер НОМЕР_2 .
У цей же день, о 13 годині 30 хвилин, недбало ставлячись до виконання своїх службових обов'язків, передбачених наведеними вище вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та інших зазначених вище нормативних актів, капітан ОСОБА_6 , не забезпечив належних заходів безпеки під час проведення робіт підлеглими військовослужбовцями, наказавши військовослужбовцям строкової служби солдату ОСОБА_5 , старшому солдату ОСОБА_8 , старшому солдату ОСОБА_9 , солдату ОСОБА_10 , солдату ОСОБА_11 перемістити автомобіль марки ЗІЛ-131 військовий номер НОМЕР_2 на стояночні колодки шляхом штовхання та перекочування зазначеного транспортного засобу.
При цьому, капітан ОСОБА_6 , порушуючи вимоги вказаного законодавства ст. 1.2.9 наказу заступника Міністра оборони України з озброєння - начальника Озброєння Збройних Силах України «Про Зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних Сил України» від 22.07.1998 року №72 додаток 34, постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами) «Про Правила дорожнього руху», а також розділу 3.3.2 ГОСТу 12.3.020-80 (є чинними на цей час), загальні вимоги до процесу переміщення вантажівки, належним чином перед початком зазначених робіт підлеглих військовослужбовців не проінструктував, про наявність у військовослужбовців, залучених до переміщення зазначеного транспортного засобу необхідних практичних навичок та підготовки не пересвідчився, конкретні вказівки для виконання робіт безпосередньо кожному військовослужбовцю не надав, належний контроль за проведенням ними робіт не здійснив, як наслідок, під час переміщення автомобіля марки «ЗІЛ- 131» військовий номер НОМЕР_2 , військовослужбовець строкової служби 1 роти польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , розкачуючи вищевказаний автомобіль, допустив затиснення п'ятого та четвертого пальцю правої кисті між стовпом та машиною.
Як наслідок, ОСОБА_5 отримав травму у вигляді відкритого відламкового перелому основи основної фаланги 5 пальцю правої кисті з кутовим зміщенням кісткових відламків, забитої рваної рани 5 пальцю правої кисті та забитої рана 4 пальцю правої кисті, тобто тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст. 425 ч. 1 КК України як недбале ставлення військовою службовою особою до служби, що заподіяло істотну шкоду.
Згідно угоди про примирення від 15.01.2014 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 по обвинувальному акту, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42013171010000108 від 24.12.2013 року, діями ОСОБА_6 . ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду, яка була відшкодована у повному обсязі.
Таким чином, сторони прийшли до угоди про те, що підозрюваний ОСОБА_6 відшкодував усі заподіяні збитки, у зв'язку із чим у ОСОБА_5 відсутні претензії матеріального та морального характеру до підозрюваного. Одночасно сторони прийшли до угоди про те, що міра покарання підозрюваному за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України повинна бути призначена у вигляді службового обмеження, з відрахуванням із суми грошового забезпечення останнього в дохід держави у розмірі 10 відсотків.
Потерпілий ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 із запропонованими умовами згодні. Наслідки укладення та затвердження угоди роз'ясненні та зрозумілі.
У підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 підтвердили суду, що угода про примирення від 15.01.2014 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити.
Прокурор не заперечував проти затвердження судом угоди про примирення від 15.01.2014 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 .
Дослідивши угоду про примирення від 15.01.2014 року, та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням підозрюваного та потерпілого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у підозрюваного, потерпілого, чи цілком вони розуміють наслідки затвердження угоди, роз'яснивши ОСОБА_6 його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння підозрюваного, потерпілого змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку згідно положень ст.ст. 394, 424 КПК України, та відмову від здійснення прав передбачених ст. 473 ч. 4 п. 1 КПК України, суд вважає, що угода про примирення укладена між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Керуючись ст.ст. 373-374, 468-476 КПК України, суд, -
Угоду про примирення від 15.01.2014 року, укладеної між підозрюваним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_5 по обвинувальному акту, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42013171010000108 від 24.12.2013 року - ЗАТВЕРДИТИ.
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді службового обмеження, з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 /десяти/ відсотків.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення, лише у випадках, встановлених ст.ст. 473, 394 КПК України.
Копія вироку після його оголошення негайно вручається засудженому, прокурору.
СУДДЯ: ОСОБА_1