Справа №: 22-ц/191/84/14Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10, ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9, про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року,
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_10, ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9, про визнання недійсним договору дарування від 24.03.2012 року 29/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, оскільки вважає його таким, що не відповідає вимогам закону та порушує публічний порядок, бо спрямований на порушення його конституційного права як співвласника цього будинку, а також іншого співвласника - ОСОБА_9 Позов мотивований тим, що ОСОБА_8 був власником 29/100 зазначеного домоволодіння, він - позивач є власником 30/100 часток, а третя особа - 41/100 часток. Рішенням Керченського міського суду від 18.05.2011 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 06.03.2012 року ОСОБА_8 було виділено в натурі, визнано право власності на належні йому 29/100 часток будинку, які складалися з житлового будинку літера «В» загальною площею 31,5 кв.м., житловою площею 12,6 кв.м, літньої кухні літера «Е» та літера «Н», гаража з підвалом літера «Г», сараю літера «М» та літера «К», літнього душу літера «Л» та припинено право спільної часткової власності з іншими власниками. Позивач вважає, що ОСОБА_8 мав право розпоряджатися тільки окремим об'єктом, а не його часткою. На підставі вказаного договору до нового власника знову перейшла у власність частка спільного майна.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_8 було укладено договір дарування неіснуючого об'єкта, оскільки рішенням Керченського міського суду від 18.05.2011 року право спільної часткової власності було припинено, але суд прийшов до суперечливого висновку відносно того, що це рішення не виконане.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_10, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві спільної часткової власності трьом співвласникам: 30/100 часток - позивачу ОСОБА_6; 29/100 часток - ОСОБА_8 та 41/100 частка - ОСОБА_9 (а.с.3-11,15).
Рішенням Керченського міського суду від 18.05.2011 року, в якому була виправлена описка ухвалою того ж суду від 06.03.2012 року, ОСОБА_8 було виділено в натурі і визнано право власності на 29/100 часток будинку, які складалися з житлового будинку літера «В» загальною площею 31,5 кв.м., жилою площею 12,6 кв.м., літньої кухні літера «Е» та літера «Н», гаража з підвалом літера «Г», сараїв літера «М» та літера «К», літнього душу літера «Л». У резолютивній частині рішення суду від 18.05.2011 року також вказано: «Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 на 29/100 часток жилого будинку з прилеглими до нього господарським будівлями та спорудами у АДРЕСА_1, які виділені в натурі ОСОБА_8 (а.с.61,62).
Судом також встановлено, що вказане рішення суду в частині виділу частки ОСОБА_8 із спільної часткової власності у домоволодінні не виконане, сторони свої частки не перерозподіляли, тому відповідно до ч.3 ст. 364 ЦК України не можна вважати припиненою спільну часткову власність співвласників.
Згідно з договором дарування від 24.03.2012 року ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_10 прийняла в дар у власність 29/100 часток житлового будинку з прилеглими до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. З п. 3 договору вбачається, що об'єкт дарування, а саме: частка 29/100, її вартість, склад нерухомого майна, нотаріусом було взято з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 33546166 від 21.03.2012 року, виданого КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» (а.с.12,13).
11.04.2012 року ОСОБА_10 зареєструвала своє право власності на 29/100 часток будинку ОСОБА_13 (ар.с.14).
У довідці КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» № 1500 від 25.04.2012 року вказано, що згідно з матеріалами інвентарної справи і даними Реєстра прав, право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано: 30/100 часток за ОСОБА_6, 29/100 часток за ОСОБА_10, 41/100 частка за ОСОБА_9 (а.с.15).
Статтею 215 ч. 1 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин відповідно до вимог ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Враховуючи положення вказаних норм права, а також роз'яснення, які містяться в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимоги ст. 60 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що позивачем не було суду надано допустимих та належних доказів порушення публічного порядку, його особистих прав і свобод, невідповідності оспорюваного договору дарування нормам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування від 24.03.2012 року 29/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за недоведеністю позовних вимог.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_8 було укладено договір дарування неіснуючого об'єкта у зв'язку з тим, що рішенням Керченського міського суду від 18.05.2011 року право спільної часткової власності було припинено, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки договір дарування було укладено на підставі даних з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 33546166 від 21.03.2012 року, виданого КРП «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» (а.с.12,13). Позивач не довів, в чому полягає порушення його права володіння, користування та можливості розпорядження спірним домоволодінням, право власності на яке згідно зі свідоцтвом про право власності від 17.12.2012 року, виданим виконавчим комітетом Керченської міської ради, зареєстровано за ним як часткою розміром 1/1, так і з описом будівель і споруд, що припадає на 30/100 частки (а.с.3).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.