Справа №: 22-ц/191/73/14Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"14" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Судацька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року,
У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: Судацька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що вона доводилася онукою ОСОБА_8, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. При зверненні 10.04.2013 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що складається з будинку АДРЕСА_1 їй стало відомо, що 27.11.2012 року померлою був складений заповіт на ім'я відповідачки. Вважає, що її бабуся в момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, оскільки знаходилася на медичному обліку. Через фізичні недоліки не могла сама його прочитати.
Уточнивши у жовтні 2013 року позовні вимоги, позивачка вказала, що померла ОСОБА_8 була безграмотна, не вміла писати і читати тому була обманута відповідачкою, склавши заповіт, оскільки вважала, що у нотаріуса вирішувалися пенсійні питання. В момент складання заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, оскільки страждала тяжкими захворюваннями та майже повною сліпотою. Свідки, які були присутніми при складенні і підписанні заповіту, є знайомими відповідачки, свідок ОСОБА_10 плуталася у своїх поясненнях. Ці факти на думку позивачки свідчать про грубі порушення нотаріусом вимог наказу МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України» в частині складення та посвідчення заповіту, що є підставою для визнання його недійсним.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, вказавши, що свої вимоги вона обгрунтувала, посилаючись на ст. 1257 ЦК України, згідно з якою заповіт може бути визнано недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Вважає, що ОСОБА_8 зверталася до відповідачки за правовою допомогою, як до адвоката, у зв'язку з втратою паспорта та через свою неписьменність, а остання скористалася станом людини похилого віку, застосувавши до неї фізичний та психічний тиск, примусила дати згоду на підписання заповіту. Ці факти підтверджені свідками, однак суд не з'ясував ці обставини та зробив невірні висновки відносно правомірності цієї угоди. Приймаючи рішення, суд керувався п.18 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року, але не звернув увагу на те, що в цьому пункті також вказано, що суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства. Суд не прийняв до уваги те, що сама нотаріус підтвердила у судовому засіданні про наявність сумнівів щодо стану здоров'я ОСОБА_8, але повірила їй на слово і не витребувала у неї довідку від лікаря. Свідок ОСОБА_10, яка була присутня при підписанні заповіту, пояснила, що не знає хто підписав заповіт замість ОСОБА_8, вона не знала, що померла не вміла ні читати ні писати, що нотаріус не роз'яснила їй положення ст. 1255 ЦК України. Суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_8 після знайомства восени 2012 року з відповідачкою знаходилася під фізичним та психічним тиском останньої. Суд також не звернув увагу на те, що випискою з журналу ЦЄМД МК м. Судаку № 19 08.12.2012 року, згідно з якою у ОСОБА_8 діагностували разом з забиттям правого колінного суглобу, виражену кахексію другого ступеню та асоціальну поведінку, спростовується те, що відповідачка піклувалася, приносила продукти і доглядала бабусю.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачку та її представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт, посвідчений 27.11.2012 року державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 2131, 2132, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_7 (а.с. 114-115).
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим у виконавчому комітеті Дачнівської сільської ради м. Судака відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Судацького міського управління юстиції В АР Крим, актовий запис № 48 від 20.12.2012 року (а.с. 112).
ОСОБА_7 звернулася до Судацької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 18 січня 2013 року (а.с. 110).
ОСОБА_6 звернулася до Судацької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_8 10 квітня 2013 року (а.с. 111).
Вирішуючи спір по суті, судом були перевірені доводи позивачки про те, що ОСОБА_8, яка не вміла читати і писати, була обманута відповідачкою; в момент складання договору ОСОБА_8 не усвідомлювала своїх дій і не могла ними керувати, оскільки страждала рядом тяжкими захворювань; пояснення свідка ОСОБА_10 ставлять під сумнів те, що волевиявлення заповідача відповідало її волі і було вільним.
В ході судового розгляду судом першої інстанції не було здобуто доказів, а позивачкою не було доведено, що заповідач ОСОБА_8 у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
ОСОБА_8 не перебувала на психіатричному та наркологічному обліку в Територіальному медичному об'єднанні Судацької міської ради (а.с. 121).
Самі по собі пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 - сусідів померлої та ОСОБА_15, ОСОБА_16 - працівників Дачнівської сільської ради м. Судака щодо неадекватного стану ОСОБА_8 не можуть бути безспірними доказами, які б свідчили, що на момент складання заповіту спадкодавець знаходилася у такому психічному стані, коли не усвідомлювала своїх дій і не могла ними керувати, оскільки пояснення вказаних свідків спростовуються поясненнями державного нотаріуса.
Судом також не здобуто доказів щодо відсутності вільного волевиявлення спадкодавця під час укладення заповіту на користь відповідачки. Позивачкою не було доведено факту обману ОСОБА_8 з боку відповідачки при складанні заповіту. Не здобуто також і доказів про використання відповідачкою стану здоров'я ОСОБА_8 До того ж слід зазначити, що нотаріусом при складанні заповіту ОСОБА_8 були роз'ясненні наслідки його складання. Текст заповіту свідчить про вільне волевиявлення заповідача щодо розпорядження належним їй майном на випадок її смерті.
При складанні заповіту, його оформленні, підписанні та посвідченні були дотримані усі вимоги, визначені Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, оскільки встановлено, що на прохання заповідачки, у її присутності та у присутності нотаріуса заповіт було підписано ОСОБА_9 у присутності двох свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_10 після прочитання тексту заповіту свідками уголос у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 сама самостійно заповіт прочитати та підписати не могла через неписьменність. Нотаріусом була встановлена особа ОСОБА_8 і перевірена її дієздатність (а.с.114,115).
З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що процедура посвідчення оспорюваного заповіту нотаріусом не порушена.
За таких обставин суд першої інстанції на підставі ст.ст. 225, 230, 1233, 1234, 1247, 1248, 1253, 1257, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що складений заповіт не відповідав волевиявленню ОСОБА_8, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки є лише особистим сприйняттям обставин апелянтом. В матеріалах справи відсутні докази відносно того, що волевиявлення ОСОБА_8 не було вільним. При розгляді по суті даного спору судом першої інстанції таких доказів також не було отримано. Всі обставини справи судом досліджені у повному обсязі, а всі докази оцінювалися в їх сукупності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не були з'ясовані обставини відносно використання відповідачкою стану ОСОБА_8 як людини похилого віку і застосування до неї фізичного та психічного тиску, не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві не вказувалися такі підстави визнання заповіту недійсним, як застосування фізичного та психічного тиску, що могло б примусити ОСОБА_8 скласти заповіт на користь відповідачки, тому ці обставини і не могли судом досліджуватися в силу положень ч.1 ст. 11 ЦПК України.
Не впливають на правильність висновків суду також і посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги показання державного нотаріуса ОСОБА_11 щодо її сумнівів відносно стану здоров'я ОСОБА_8, оскільки нотаріусом було прийнято до уваги слабкий зір ОСОБА_8, її неспроможність прочитати текст заповіту у зв'язку з слабкозорістю, а також у зв'язку з малописьменністю, тому нотаріусом було здійснено посвідчення заповіту після його причитання свідками ОСОБА_17 і ОСОБА_10 та підписання на прохання заповідачки ОСОБА_9, про що вказано в тексті заповіту і що свідчить про дотримання нотаріусом вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Що стосується пояснень свідка ОСОБА_10, то її присутність при оформленні заповіту не оспорюється, не оспорюється її підпис, як свідка, а посилання на те, що вона нібито не знала про неписьменність ОСОБА_8, не знала хто замість ОСОБА_8 ставив підпис у заповіті, що нотаріусом не було їй роз'яснено зміст ст. 1255 ЦК України, вона не знала у зв'язку з чим була присутня у нотаріуса, то ці обставини спростовуються текстом заповіту і самі по собі не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.