Справа №489/7540/13-ц 17.01.2014 17.01.2014 17.01.2014
Провадження № 22ц-784/101/14 Головуючий у 1 інстанції: Рум'янцевої Н.О.
Категорія 55 Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
Іменем України
17 січня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Кутової Т.З.,
суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання: Свіщуком О.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
фізичної особи підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2013 року за позовом
ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4
про захист прав споживача шляхом стягнення грошових коштів, в зв'язку з відмовою від договору про виконання робіт
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про захист прав споживача.
Позивачка зазначала, що 5 грудня 2012 року нею було видано доручення на ім'я відповідача з наданням останньому права вести її справи в судах та сплачено останньому за юридичні послуги 90000 російських рублів, що еквівалентно 24000 грн. На виконання вказаного доручення відповідачем було складено та подано до суду від імені позивачки позов до її сина ОСОБА_6 про виселення останнього. Проте, в подальшому ОСОБА_4, вступивши у змову з її опонентами, використувавши отриману інформацію, представляв інтереси в суді ОСОБА_7, дружини сина позивачки, за її позовом про позбавлення права власності на ту ж саму квартиру позивачки ОСОБА_2
В зв'язку з вказаною поведінкою відповідача позивачка відкликала видане йому доручення та відмовилась від надання послуг. Оскільки останній добровільно не повернув отримані кошти, ОСОБА_2 просила задовольнити її позов, стягнути з відповідача 24000 грн. вартості оплачених нею послуг та 5000 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 22273 грн. 20 коп. вартості юридичних послуг та 1000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що гроші від позивачки не отримував, а підпис на квитанції від його імені виконано не ним.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивачки ОСОБА_3, вказує на законність оскаржуваного рішення, яке ґрунтується на належних доказах, якими є в тому числі і квитанція про сплату позивачкою 90000 рублів, та намагання відповідача затягнути розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що відповідач ОСОБА_4 11 серпня 2006 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 25220000000021818 та має право на здійснення діяльності у сфері права (а.с. 46-47).
З пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до відповідача ОСОБА_4, як до ФОП, для надання юридичної допомоги щодо врегулювання спору з її сином ОСОБА_6 В зв'язку з цим 5 грудня 2012 року ОСОБА_2 видала довіреність ОСОБА_4 на ведення судової справи, вказана довіреність посвідчена нотаріально та зареєстрована в єдиному реєстрі довіреностей (а.с. 6).
Відповідно до оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру від 8 січня 2013 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 90000 рублів (а.с. 103). Відповідно до копії паспорту позивачки вона є громадянкою Російської Федерації, тому кошти за надання їй юридичної допомоги передала відповідачу саме в російських рублях (а.с. 3).
Рішенням № 26 від 11 червня 2013 року Дисциплінарна палата кваліфікаційно - дисціплінарної комісії адвокатури в Миколаївській області в ході проведення перевірки заяви ОСОБА_2 встановлено, що адвокат ОСОБА_4 був представником заявниці ОСОБА_2, а після підготував позовну заяву від імені її сина ОСОБА_6 до неї.
Дії адвоката ОСОБА_4, підтверджені під час проведеної перевірки, свідчать про порушення останнім вимог ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності , адвокат зобов'язаний зокрема дотримуватись присяги адвоката України та Правил адвокатської етики.
З пояснень ОСОБА_4 слідує, що він приймав участь у справі на яку вказує ОСОБА_2, свою вину він визнав в письмових особисто наданих поясненнях (95, 99-100).
Вказаним рішенням адвоката ОСОБА_4 притягнуто згідно з заявою ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження (а.с. 16-17).
Встановивши вказані обставини, районний суд обґрунтовано дійшов висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини з надання юридичних послуг, які регулюються положеннями ст.ст. 901 - 907 ЦК України. Так, положеннями вказаних норм (ст. 907) встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Аналогічні норми щодо права споживача на відмову від договору в разі якщо роботи (послуги) не задовольняють інтереси або вимоги споживача також містяться в ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 надаючи послуги позивачці діяв в супереч її інтересам, остання правомірно відмовилась від договору надання послуг, що свідчить про його розірвання.
Враховуючи вказані обставини, районний суд правомірно застосував наслідки передбачені ст. 906 ЦК України та стягнув 22273 грн. 20 коп., виходячи з офіційного курсу російського рубля встановленого Національним Банком України.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою , яка її завдала за наявності її вини.
Неправомірність та винуватість дій відповідача здійснених по відношенню до позивачки підтверджено наведеним рішенням відповідного компетентного органу, яким є Дисціплінарна палата кваліфікаційно-дисціплінарної комісії адвокатури в Миколаївській області. Таке, свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачці, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, про що також вірно зазначив в оскаржуваному рішенні суд.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, районний суд обґрунтовано визначив характер та ступінь моральних страждань і стягнув 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не отримував кошти та не видавав відповідної квитанції не можна прийняти до уваги, оскільки вони не узгоджуються з наявними об'єктивними обставинами справи та відповідними доказами.
Так, діяльність з надання юридичних послуг відповідач здійснює на платній основі, що слідує і з його пояснень та наданих документів з обліку доходів від провадження діяльності та відкритого банківського рахунку підприємця (а.с. 41-42, 44-45). При цьому, сам по собі факт відсутності даних про облік спірної суми в зазначених облікових документах, не спростовує факт їх отримання.
Квитанція про отримання грошей ОСОБА_4 містить всі необхідні реквізити: дату, прізвища, підпис, печатка, і відповідач не навів переконливих доводів з приводу обставин за яких позивачка мала би можливість доступу до бланку квитанції чи печатки з реквізитами відповідача, в чому полягає невідповідність вказаного документу та печатки оригіналам. Таким чином, враховуючи вище наведені висновки та наявні докази по справі в їх сукупності, посилання відповідача на підробку вказаного документу не містить будь, якого обґрунтування, а тому не підлягає перевірці з залученням відповідних спеціалістів та не може бути прийняте до уваги.
За такого, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, колегія дійшла висновку, що воно відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді