Справа №: 22-ц/191/196/14Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним за апеляційними скаргами ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2013 року,
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним. Позов мотивований тим, що він є спадкоємцем першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_8 При подачі заяви про прийняття спадщини дізнався про наявність заповіту, який мати склала на користь відповідачки і який був посвідчений 13.10.2010 року секретарем Насипнівської сільської ради ОСОБА_9, та зареєстрований за № 240. Вважає, що заповіт підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідав волі матері, яка була інвалідом 2 групи, страждала психічним захворюванням (шизофренія), вела себе агресивно, неадекватно, ще в дитинстві отримала травму голови і страждала приступами епілепсії.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року позов задоволений. Визнано недійсним заповіт, складений 13.10.2010 року ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7, посвідчений секретарем Насипновської сільської ради ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі 13.10.2010 року, реєстровий № 240/04-4.
Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2013 року з відповідачки на користь позивача стягнуті судові витрати у розмірі 2897,40 грн.
В апеляційних скаргах відповідачка просить рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ще за життя їх батьків в родині була домовленість про те, що вона буде доглядати сестру, а ОСОБА_8 складе заповіт на її ім'я. В такий спосіб їх батьки і померла ОСОБА_8 намагалися зберегти для позивача житло, оскільки він не працює, має судимості, хворіє на туберкульоз легенів, від лікування відмовляється, зловживає спиртними напоями. В судовому засіданні секретар Насипнівської сільської ради ОСОБА_9 пояснила, що при складенні заповіту сестра мала здоровий вигляд. При призначенні посмертної судово-психіатричної експертизи судом не було їй роз'яснено право також ставити запитання для експертизи.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення від 10.12.2013 року відповідачка просить його також скасувати, оскільки вважає незаконним основне рішення.
В судове засідання апеляційного суду відповідачка не з'явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, про що підтвердила по телефону, тому справа розглядалася за її відсутності, що відповідає положенням ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2010 року ОСОБА_8 склала заповіт на ім'я ОСОБА_7, який був посвідчений секретарем Насипнівської сільської ради і зареєстрований в реєстрі того ж числа за реєстраційним № 240/04-4 (а.с.10).
Згідно з копією повторного свідоцтва про смерть від 19.04.2013 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
З наданої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8, вбачається, що з заявою про прийняття спадщини відповідачка звернулася 29.01.2013 року, а позивач - 24.04.2013 року (а.с.29-33).
Відповідно до висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 763 від 15.10.2013 року ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в момент складання заповіту 13.10.2010 року, страждала тяжким психічним розладом (слабоумство) деменцією внаслідок епілепсії. За своїм психічним станом ОСОБА_8 в момент складання і підписання заповіту 13.10.2010 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.144-153).
Позивач є сином померлої, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження від 19.04.2013 року серія НОМЕР_2 (а.с.12).
Отже, проаналізувавши усі докази у справі в їх сукупності, врахувавши пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дані індивідуальної амбулаторної карти, історії хвороб, медичні картки стаціонарного хворого, що були заведені на ОСОБА_8, висновок № 763 від 15.10.2013 року амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_8 під час складання заповіту 13 жовтня 2010 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв'язку з чим суд правомірно на підставі ч.1 ст. 225, ст. 1234 ЦК України, керуючись ст. 212 ЦПК України задовольнив позов та визнав заповіт недійсним.
Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що шляхом оформлення заповіту в їх родині було досягнуто згоди в такий спосіб зберегти для позивача житло, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки встановлено, що ОСОБА_8 складала заповіт у той час, коли не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв'язку з чим відповідно з ч.1 ст. 225 ЦК України такий правочин визнається недійсним.
Не впливають на правильність рішення суду посилання в апеляційній скарзі на те, що секретар Насипнівської сільської ради ОСОБА_9, яка посвідчувала заповіт, пояснила, що ОСОБА_8 при складанні заповіту мала здоровий вигляд, оскільки свідок ОСОБА_9 не є спеціалістом в області психіатрії.
Посилання відповідачки ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що судом не було їй роз'яснено, що вона має право ставити питання для проведення експертизи, також не впливають ні на правильність висновків суду, ні на висновки експертизи, оскільки проведення експертиз регулюється положеннями Закону України «Про судові експертизи». Питання для вирішення експертами певних обставин не можуть формуватися на розсуд кожного із осіб, які приймають участь у справі, а повинні бути чітко визначеними відповідно до обставин спору, що розглядається судом. Ці вимоги судом не були порушені. Крім того, відповідачкою не вказується, чи настали якісь негативні наслідки у зв'язку з цим.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 09.12.2013 року та додаткове рішення від 10.12.2013 року є законними, обґрунтованими, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.