05 лютого 2014 р. Справа № 902/51/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крохмалепродукти України", с.Михайлівка-Рубежівка, Києво-Святошинський район, Київська область
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область
про стягнення заборгованості 231 094,90 грн.за поставлену продукцію
За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.
За участю представників
позивача: Святюк В.Д., директор, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС у Київській області 11.12.1998 року.
відповідача: ОСОБА_1, фізична особа-підприємець, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 30.01.1996 року.
інші: ОСОБА_3, працівник позивача по збуту продукції.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Крохмалепродукти України" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 231 094 грн. 90 коп., з яких 217 616 грн. 00 коп. - основного боргу, 13 478 грн. 90 коп. пені за період з 28.03.2013 року по 21.12.2013 року в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, які виникли з договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року в частині повноти та своєчасності оплати за отриманий товар.
Ухвалою суду від 14.01.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/51/14 та призначено її до розгляду на 05.02.2014 року.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Представником позивача в засіданні суду подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 13 478 грн. 90 коп. пені нарахованої за період з 28.03.2013 року по 21.12.2013 року.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.
Відповідачем в засіданні суду подано заяву про визнання позовних вимог, якою вона підтвердила наявність боргу перед позивачем в сумі 217 616 грн. за неоплачену продукцію отриману на умовах договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
07.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крохмалепродукти України" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №07/03-12, за умовами якого Продавець зобов'язується постачати Товар - харчову сировину згідно зі специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується сплачувати куплений товар в термін і в порядку, передбаченими цим Договором (п.1.1 Договору) (а.с.8 т.1).
Сторони домовились, що Продавець передає Покупцю Товар партіями відповідно до замовлень Покупця, виходячи з наявності товару на складі. Кількість Товару попередньо погоджується сторонами. Ціна Товару кожної партії погоджується попередньо до моменту поставки кожної партії. Погоджена ціна фіксується в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.п.1.2-1.3 Договору).
Пунктом 2.2 Договору з поміж іншого встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар в порядку, встановленому цим договором.
Сторони погодили, що оплата Товару Покупцем проводиться згідно рахунку-фактури Продавця по факту поставки з моменту (дати) отримання Товару. Датою отримання Товару вважається дата, вказана на видатковій накладній при прийманні Товару (п.4.1 Договору).
Судом встановлено, що разом з підписанням договору № 07/03-12 від 07.03.2012 року сторони підписали Специфікації № 1, 2, 3, якими вони погодили найменування, ціну, кількість та строки поставки Товару за договором, а також термін проведення розрахунків за отриманий Товар (а.с.9, 41, т.1).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно видаткових накладних та довіреностей за період з 14.03.2012 року по 13.08.2013 року на умовах договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року та специфікацій № 1, 2, 3 до нього Продавець передав Покупцю Товар - крохмаль картопляний на загальну суму 638 616 грн. 00 коп. (а.с.10-29, т.1).
Факт отримання Товару Покупцем по видатковим накладним на умовах договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року підтверджується відповідачем в засіданні суду та зафіксовано в заяві про визнання позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що Покупець за період з 30.05.2012 року по 19.09.2013 року сплатив Продавцю 331 000 грн. 00 коп. вартості отриманого Товару, що підтверджується довідкою центрального відділення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" № 164-1/251 від 04.02.2013 року, виписками з банку за вказаний період, обопільнопідписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.01.2014 року та не заперечується сторонами в засіданні суду (а.с.43-71, т.1).
Крім того, відповідач за накладною про повернення № ВН-0000045 від 20.08.2012 року повернув позивачу Товар на загальну суму 90 000 грн. 00 коп., що стверджується сторонами в засіданні суду, видатковою накладною та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 31.01.2014 року (а.с.42, т.1).
Несплата вартості отриманого Товару Покупцем стало підставою для звернення Продавця до Покупця з вимогою № 49 від 04.12.2013 року про сплату вартості неоплаченого Товару, надіслання якої відповідачу стверджується описом вкладення від 04.12.2013 року (а.с.33, т.1).
Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та оплати.
Таким чином, розмір боргу відповідача перед позивачем за Товар отриманий по видатковим накладним за період з 14.03.2012 року по 13.08.2013 року на умовах договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року та специфікацій № 1, 2, 3 до нього становить 217 616 грн. 00 коп., що також визнається відповідачем в судовому засіданні.
Несплата відповідачем боргу в обумовлений договором та специфікаціями № 1, 2, 3 до договору строки спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу № 07/03-12 від 07.03.2012 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Загальні положення про купівлю-продаж".
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 217 616 грн. 00 коп. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Розглянувши заяву директора ТОВ "Крохмалепродукти України" про відмову від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13 478 грн. 90 коп. за період з 28.03.2013 року по 21.12.2013 року суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.
Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.
При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову подано безпосередньо директором позивача ОСОБА_2 у якого наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії в силу свого посадового становища, а в заяві підтверджено про ознайомлення із ст.78 ГПК України.
В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 13 478 грн. 90 коп. за період з 28.03.2013 року по 21.12.2013 року підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів поставки Товару чи повернення коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, видаткові накладні тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені в зв'язку з відмовою позивача.
Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу суд врахував процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про повне визнання ним позовних вимог.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.
05.02.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крохмалепродукти України", вул.Шкілька, 15, с.Михайлівка-Рубежівка, Києво-Святошинський район, Вінницька область, 08110 (ідентифікаційний код - 32671885) - 217 616 грн. 00 коп. боргу, 4 621 грн. 90 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 13 478 грн. 90 коп. пені.
4. Провадження в частині стягнення 13 478 грн. 90 коп. пені припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10 лютого 2014 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.