Справа №: 22-ц/191/61/14Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"14" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року,
У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. Позов мотивований тим, що з 06 липня 2002 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, 01.09.2005 року придбали спірну квартиру за договором купівлі-продажу і право власності зареєстровано за ОСОБА_7 В липні 2013 року він подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Оскільки вказана квартира придбана у шлюбі, позивач вважає, що вона є спільно нажитим за час шлюбу майном, у зв'язку з чим просив визнати за ним та відповідачкою право власності по 1/2 частці вказаної квартири.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений. Виділено зі складу спільної сумісної власності подружжя і визнано право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Додатковим рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 15 жовтня 2013 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто судовий збір у розмірі 229,40 грн. Також ОСОБА_6 повернута зайве сплачена сума судового збору у розмірі 10,60 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування відомостей про доходи відповідача за період 01.01.2004 року по 01.09.2005 року, зазначене клопотання було обумовлено тим, що у цей період ні вона, ні позивач ніде не працювали і знаходились на утриманні матері. Отже суд не з'ясував, за чий рахунок була придбана зазначена квартира, тоді, як у судовому засіданні неодноразово наголошувалось, що квартира була придбана за кошти отримані відповідачкою у дар від її матері для придбання житла для дитини. Також суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик до судового засідання та допиту позивача для дачі особистих пояснень з цього приводу.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 липня 2002 року, на підтвердження чого надано копію свідоцтва серія НОМЕР_1, виданого Відділом РАГС Совєтського РУЮ АР Крим 06 липня 2002 року (а.с. 5).
Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 вересня 2005 року, ОСОБА_7 купила у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 40).
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_7 (а.с. 19).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, враховуючи роз'яснення, викладені в п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановив, що спірна квартира є спільно нажитим сторонами майном в період шлюбу, джерелом придбання квартири є спільні сумісні кошти подружжя і прийшов до обґрунтованого висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Тому, на підставі ст. 60, ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 70 СК України, абз. 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України суд правомірно визнав за кожним із подружжя право власності на спірну квартиру по 1/2 частці за кожним із них.
Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що на час придбання спірної квартири ні позивач, ні вона не працювали, разом зі своєю дитиною перебували на утриманні матері відповідачки, спірна квартира була придбана за кошти отримані від її матері в дар з метою забезпечення в майбутньому житлом дитину, не можуть бути підставою для скасуванні рішення суду, оскільки належних та допустимих доказів про те, що на придбання спірної квартири були витрачені не спільні сумісні кошти сім'ї, а подаровані кошти третьою особою, суду не надано.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування грошових коштів, сума яких перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки такий договір не укладався, суд також обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 - матері відповідачки, яка заявила, що подарувала відповідачці гроші у сумі 4000 гривень. Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України такі пояснення могли бути підтверджені лише належним чином оформленими письмовими доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.