Справа №: 22-ц/191/29/14Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"14" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 30 липня 2013 року,
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовними вимогами до Сільськогосподарського ПАТ Агрофірма «Крим» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 1500,00 грн. Позов мотивований тим, що він працював в СЗАТ агрофірма «Крим» (31.01.2011 року перейменовано в СПАТ Агрофірма «Крим») з 22.07.2008 року по 22.08.2008 року охоронцем з окладом 1500 грн., звільнився за власним бажанням, однак при звільненні розрахунок з ним не було проведено. Відповідач добровільно суму заборгованості по заробітній платі не виплачує, довідку про заборгованість не видає, тому просив задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 30.07.2013 року позов задоволений. З відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі у розмірі 1500,00 грн. без врахування податку з прибутку громадян та інших обов'язкових відрахувань. В частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено негайне виконання рішення суду. З відповідача на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 229,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги, що позивач звільнився за власним бажанням 22.08.2008 року, того ж числа отримав трудову книжку і з ним був проведений повний розрахунок, що підтверджується наданими документами. Відсутність заборгованості перед працівниками фірми підтверджується також актом перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці в АР Крим № 01-12-16/584 від 10.07.2012 року. Суд при розгляді справи не витребував у позивача документів про наявність заборгованості підприємства перед ним та даних про розмір його заробітної плати.
Справа розглянута за відсутності позивача, який був повідомлений про час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, яку отримав 03.01.2014 року, про що свідчить повернуте 08.01.2014 року до суду повідомлення (а.с.131).
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд виходив з того, що він працював в СЗАТ Агрофірма «Крим» з 22.07.2008 року по 22.08.2008 року на посаді охоронця. Відповідачем не оспорюється його оклад у розмірі 1500 грн., тому заборгованість по заробітній платі складає саме таку суму, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Погодитися з такими висновками не можна, оскільки судом справа розглянута без участі представника позивача, не з'ясовано причини його неявки в судове засідання, не витребувано необхідні документи, які б підтверджували умови праці позивача, облік часу його роботи, умови оплати праці, підтвердження наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі. Суд безпідставно прийшов до висновку, що відповідачем не оспорюється розмір окладу позивача 1500 грн. У запереченні на позовну заяву відповідач вказує, що станом на 15.07.2013 року за даними бухгалтерського обліку перед ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі відсутня. Але судом ці обставини не були перевірені, натомість суд на власний розсуд визначив оклад позивача, врахувавши посилання ОСОБА_6 на такий розмір окладу у позовній заяві.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з наданою відповідачем копією наказу № 181 від 22.07.2008 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу охоронцем сезонно. А наказом № 208 від 22.08.2008 року він був звільнений за ст. 38 п.1 КЗпП України за власним бажанням з 22.08.2008 року (а.с.5,102). У журналі № 1 обліку руху трудових книжок є запис про видачу позивачу трудової книжки 22.08.2008 року (а.с.76,77).
У табелі обліку використання робочого часу за липень 2008 року його явки складають 10 робочих днів, а в табелі за серпень 2008 року - 22 робочих дні (а.с.79,80,104).
Згідно з платіжною відомістю № К-00000522 за липень 2008 рік ОСОБА_6 отримана заробітна плата в сумі 164 грн. (а.с.81), а згідно з відомістю № К-00000565 за серпень 2008 року ним отримана заробітна плата в сумі 293,23 грн. (а.с.78,103).
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що штатний розпис за 2008 рік не зберігся, але усім охоронцям виплачувалася мінімальна заробітна плата.
Досліджуючи це питання колегією суддів було проаналізовано платіжну відомість № К-00000522 за липень 2008 року, в якій вказані виплачені суми заробітної плати іншим охоронцям, які відпрацювали повний місяць і за цей час отримали по 471 грн. та по 432 грн. (а.с.81).
Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушеннями вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, воно підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 30 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.