Справа № 109/264/2014-а
Провадження № 2-а/109/25/2014
Іменем України
03 лютого 2014 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Архірєєвій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Красногвардійського районного сектора Головного управління державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим (далі - РС, райсектор) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 у січні 2014 року звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачка мотивує свої вимоги тим, що вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2, від якого вони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони проживали як одна родина у належній ОСОБА_2 квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Однак сімейні відносини з ОСОБА_2 не склалися, останній виїхав на заробітки до м. Москва. На даний час позивачка також бажає виїхати за межі АР Крим, але не має можливості зареєструвати дочку за місцем її фактичного проживання, а саме: за місцем реєстрації батька дитини. ОСОБА_1 отримала від Красногвардійського РС ГУ ДМС України в АР Крим відмову у реєстрації її доньки за місцем реєстрації ОСОБА_2, оскільки така реєстрація можлива лише зі згоди останнього. Позивачка вважає дії працівників Красногвардійського РС ГУ ДМС України в АР Крим неправомірними й противоправними та просить зобов'язати відповідача провести реєстрацію малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивачки ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_1 з 2007 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, від якого в них у 2008 році народилася дочка ОСОБА_3, вони всі разом проживали у квартирі ОСОБА_2, розташованій у АДРЕСА_1. Однак, у порушення вимог закону, дитину не було зареєстровано за місцем проживання, що є порушенням положень ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". ОСОБА_1 зареєстрована у м. Артемівську Донецької області, однак є рішення про визнання її такою, що втратила право користування даним житлом, приблизно з жовтня 2013 року позивачка проживає у м. Києві без реєстрації. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Юрченко Г.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачкою ОСОБА_1 при звернення до РС не було надано всіх документів, передбачених п.2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22.11.2012 року № 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421, тому їй було рекомендовано зібрати весь пакет необхідних документів та звернутися до райсектора повторно. Вважає, що дії РС з відмови у реєстрації малолітньої ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 є цілком обґрунтованими та правомірними, просив у позові відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-10).
Станом на 11.07.2013 року та 01.08.2013 року ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3, 2008 року народження, проживали без реєстрації у АДРЕСА_1 (а.с. 11-13), дана квартира є місцем реєстрації батька дитини ОСОБА_2 (а.с. 10). Відповідачка ОСОБА_1 з 10 вересня 2013 року зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с. 8 зворот).
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Судом установлено, що малолітня ОСОБА_3 разом з матір'ю тимчасово проживає у м. Києві. Таким чином, враховуючі, що місцем проживання дитини, яка ще не досягла 10 років, є місце проживання одного з батьків, з яким вона проживає, то місцем реєстрації ОСОБА_3 повинне бути саме це житло, в якому вона проживає з матір'ю.
Також суд враховує, що у відповідності до п.2.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22.11.2012 року № 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.
Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні і такі пояснення не оспорювалися представником позивача, позивачкою ОСОБА_1 такі документи як згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним, надані до райсектору не були. Ненадання вищеперелічених документів тягне за собою відмову у реєстрації дитини за адресою одного з батьків, тобто дії райсектору є цілком правомірними та обґрунтованими.
Таким чином, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст.94 КАС України судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п.2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22.11.2012 року № 1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421, ст.ст.11, 158-163 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Красногвардійського районного сектора Головного управління державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.
Суддя І.В.Шевченко