ун. № 759/19096/13-ц
пр. № 2/759/1023/14
04 лютого 2014 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого- судді Петренко Н. О.
при секретарі Литвиненко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди
встановив:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2000р. вона проживала з відповідачем у цивільному шлюбі. На початку жовтня 2005р. автомобіль, яким керував відповідач, потрапив в ДТП. Позивачка знаходилась на передньому пасажирському сидінні та не була причеплена пасиком безпеки у зв'язку з його технічною несправністю, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження. На прохання відповідача позивачка не повідомила співробітникам ДАІ про свої тілесні ушкодження та не визивала швидку допомогу і лише 07.10.2005р. звернулась за медичною допомогою і її було госпіталізовано, після чого вона лікувалась майже півроку та їй була визначена третя група інвалідності. З попереднього місця роботи у зв'язку з затяжною хворобою було запропоновано звільнитись за власним бажанням. Влітку 2006р. позивач звільнилась з попереднього місця роботи та перейшла до відповідача на роботу на посаду педагога-організатора підліткового клубу «Творчість». Відповідач, перебуваючи на посаді директора об'єднання, у 2008р. призначив позивача своїм заступником та приблизно через місяць запропонував перейти на попереднє місце роботи. Позивач відмовилась, у зв'язку з чим відповідач забрав ключі від кабінету та на посаду позивача призначив іншу людину. Позивач змушена була перейти на попереднє місце роботи і з цього часу відповідач почав її переслідувати: цькував на роботі, погрожував звільненням за статтею, відмовився оплачувати лікарняні листи, постійним переслідуванням довів позивача до стану самогубства. Під тиском відповідача в січні 2010р. позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням, яку через декілька днів відкликала, але не зважаючи на це, з наказом її ознайомлено не було та не видано трудову книжку. Вважає, що відповідач фактично зробив її калікою, довів до самогубства, після спроби якого у позивача різко погіршився стан здоров'я. Просить стягнути 1 000 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду, пов'язану заподіянням каліцтва та судовий збір по справі.
Позивач та її представник в судові засідання 18.12.2013р., 21.01.2014р. та 04.02.2014р. не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Причина неявки суду невідома. На підставі наявних в справі доказів суд ухвалив розглянути справу у відсутність позивача та її представника.
Відповідач та його представник в судові засідання 18.12.2013р., 21.01.2014р. та 04.02.2014р. не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Причина неявки суду невідома. На підставі наявних в справі доказів суд ухвалив розглянути справу у відсутність відповідача та його представника.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема внаслідок душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. А також в результаті приниження честі та гідності фізичної особи.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 21.08.2007р. ОСОБА_1 встановлений вид пенсії по інвалідності довічно (3гр. загальне захворювання).
Згідно направлення на екстрену госпіталізацію від 12.10.2005р. ОСОБА_1 встановлений діагноз струс головного мозку (07.10.05).
Відповідно до виписки № 1609 від 28.10.2005р. ОСОБА_1 проходила курс лікування з 14.10.2005р. по 28.10.2005р. з приводу закритої черепно-мозкової травми.
Згідно виписки № 8323 від 16.04.2009р. ОСОБА_1 проходила лікування з 31.03.2009р. по 16.04.2009р. з приводу гострого отруєння медикаментами психотропної дії важкого ступеню .
Згідно наказу № 6 від 11.01.2008р. об'єднання підліткових клубів «Либідь» про призначення виконуючим обов'язків заступником директора ОПК «Либідь» педагогу-організатору підліткового клубу «Творчість» ОСОБА_1 з 15.01.2008р. було доручено виконання обов'язків заступника директора Міщенко Н.П. на термін її відсутності.
25.12.2009р. позивач ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін з 05.01.2010р.
Згідно відповіді Київського національного університету № 010-19/057 від 23.03.2009р. вбачається, що ОСОБА_1 в складі студентів філологічного факультету (денної та заочної форми навчання) відсутня. В наказах на зарахування та на випуск ОСОБА_1 відсутня. Дипломи серії НОМЕР_2 в Київському університеті імені Тараса Шевченка в 1996р. не видавались.
Листом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київсього міського відділення Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції повідомлено директора підліткових клубів «Либідь» ОСОБА_2 про те, що перевіркою медичної документації гр. ОСОБА_1 встановлено, що через неправдиву інформацію, що надавала лікарям ОСОБА_1 склалася ситуація тривалого перебування її в стані непрацездатності і навіть дублювання днів непрацездатності 06.02.2009р. та 07.02.2009р. по двом листкам непрацездатності. Видача листків непрацездатності з 09.05.2009р. по 25.05.2009р. та з 13.07.2009р. по 27.07.2009р. записами в медичній документації не обґрунтована.
Постановою від 15.09.2009р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 120 КК України.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн., яка виразилась у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, оскільки вона з вини відповідача стала калікою та змушена витрачати великі кошти на лікування.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити, що саме з вини відповідача трапилося ушкодження здоров'я позивачки та існує причинно-наслідковий зв'язок між ДПТ та травмою голови позивача.
Враховуючи викладене вимоги позивача є недоведеними матеріалами справи та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1166 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України , суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: