"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/18727/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та стягнути різницю недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік у розмірі 2380,00 гри., за 2010 рік - 3150 гри. 00 коп., відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_4 у 2010-2011 роках у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплатити заборгованість по виплаті разової грошової допомоги за період 2010-2011 років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням проведених виплат за відповідні роки.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій, у зв'язку з чим користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, як свідчить додатковий атестат Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у 2009 році - 340 грн., а відповідно до довідки ВАТ «Державний ощадний банк України» на банківський рахунок позивача 27 квітня 2010 року зарахована сума 380 грн. коп. - щорічна разова допомога ветеранам війни.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача на отримання ним грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж визначено ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, при винесенні рішення судом не враховано, що розмір стягнення конкретно визначеної суми грошової допомоги покладено на Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а Корольовський районний суд м. Житомира не врахував, що з огляду на положення ст.ст. 21, 105,162 КАС України, суд повинен визнати дії суб'єкта владних повноважень незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум, відповідно до Закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретно визначених сум.
Зазначене стало для Житомирського апеляційного адміністративного суду підставою для скасування постанови Корольовський районний суд м. Житомира та прийняття нової.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 12, 13, 14, 15, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата разової грошової допомоги встановлена щорічно до 5 травня. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учаснику бойових дій повинна виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у значно меншому розмірі, ніж це встановлено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 2009року не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Згідно з частиною першою статті 17-1 цього Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд касаційної інстанції вважає, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010, 2011 рік .
Також, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій обґрунтовано застосовані наслідки визначені ч. 1 ст. 100 КАС України та не встановлені поважні причини пропуску цього строку.
Крім того, суд погоджується з тим, що Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належним відповідачем, оскільки грошова допомоги до 5 травня здійснюється на підставі поданих до Управління Державного казначейства України у м. Житомирі платіжних доручень від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України,-
Касаційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін