22 січня 2014 року м. Київ К/9991/74357/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - ДПІ)
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011
у справі № 2а-1578/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкос Констракшн" (далі - Товариство)
до ДПІ
про визнання дій протиправними.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено частково; визнано протиправними дії ДПІ щодо невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за листопад, грудень 2010 року податковою звітністю; в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ видалити з електронної бази даних статус податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року «не визнано як податкова декларація» відмовлено за необґрунтованістю.
На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх скасувати та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про подання позивачем спірних документів податкової звітності з порушенням порядку їх заповнення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Згідно з пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
Втім у даному разі відповідних недоліків у спірних деклараціях виявлено не було.
Так, попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставами для невизнання податковою звітністю податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2010 року, поданих Товариством до контролюючого органу у визначені законодавством строки, стала відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації.
Зміст пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не дає підстави для висновку про те, що прокреслення у рядках є обов'язковим реквізитом податкової декларації. А відтак відсутність прокреслень було незаконно розцінено податковим органом як недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями.
Доводи ДПІ, зазначені у касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам були надано належну правову оцінку, а тому ці доводи підлягають відхиленню касаційним судом з огляду на відсутність у касаційної інстанції повноважень переоцінювати обставини, встановлені судами під час вирішення спору.
А відтак підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.
2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 у справі № 2а-1578/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Вербицька
Н.Є. Маринчак