22 січня 2014 року м. Київ К/9991/44801/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011
у справі № 2а-2882/10/1670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (далі - Товариство)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011, об'єднані позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 09.11.2009 № 0005192301/0/3455 та від 09.11.2009 № 0005202301/0/3456.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що операції з придбання спірних послуг було відображено позивачем у податковому обліку відповідно до їх дійсного економіко-правового змісту.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність належного документального підтвердження факту надання спірних послуг позивачеві, що виключає правомірність формування даних податкового обліку за операціями з придбання цих послуг.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, Кременчуцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 29.10.2009 № 5726/23-209/30484951 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 09.11.2009 № 0005192301/0/3455, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 79495 грн. (у тому числі 66246 грн. за основним платежем та 13249 грн. за штрафними санкціями);
від 09.11.2009 № 0005202301/0/3456 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 79496 грн. (у тому числі 52997 грн. за основним платежем та 26499 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для зазначених нарахувань став висновок податкової інспекції про те, що у перевіреному періоді позивачем незаконно зменшив оподатковуваний доход на суму витрат на оплату агентських послуг та послуг із здійснення порівняльного аналізу характеристик обладнання, що виробляється Товариством, з аналогічним обладнанням виробництва інших підприємств, наданих контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Інпротех» (далі - ТОВ «Інпротех»), а також включив до податкового кредиту ПДВ у ціні цих послуг.
Свою позицію по справі податковий орган мотивує відсутністю у позивача належним чином оформлених первинних та інших документів на підтвердження факту поставки цих послуг, що містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про їх зміст та обсяг. Кременчуцька ОДПІ наголошує на неможливості здійснення зазначеного порівняльного аналізу названим контрагентом в силу відсутності у нього необхідного штату працівників відповідної кваліфікації (які, у той же час, наявні у штатній структурі Товариства). Також, за твердженням відповідача, акти здачі-приймання агентських послуг не містять інформації про те, які саме роботи здійснювалися виконавцем у процесі надання цих послуг; з огляду ж на факт існування договірних правовідносин між Товариством та відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 31.01.2008, подальше придбання у ТОВ «Інпротех» посередницьких послуг, результатом яких стало укладення договорів з відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттад Кривий Ріг» свідчить про штучність витрат позивача на виплати агентської винагороди.
На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат платника регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит та на формування валових витрат платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів, робіт, послуг, у тому числі й податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.
Як встановили суди, Товариством (замовник) та ТОВ «Інпротех» (виконавець) було укладено договір на створення науково-технічної продукції від 08.12.2008 № 12/08-1, умовами якого передбачалося здійснення виконавцем порівняльного аналізу технічних характеристик електротехнічного обладнання Товариства з аналогічною продукцією інших виробників.
За фактом надання цих послуг сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття наданих послуг; виконавцем представлено порівняльний аналіз у формі звіту. При цьому з цих документів вбачається факт надання послуг за напрямом, визначеному у договорі, згідно з технічним завданням; зазначені послуги відповідають виробничій діяльності платника (виробництво апаратури, устаткування).
Крім того, позивачем (замовник) та ТОВ «Інпротех» (виконавець) було укладено агентські договори від 08.01.2008 № 106-2 від 12.01.2009 № 164-2, відповідно до яких виконавець зобов'язався здійснити комплекс заходів з рекламування та збуту продукції позивача. Результатом виконання цих договорів стало установлення договірних правовідносин Товариства з відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», в рамках яких позивач реалізовував продукцію власного виробництва.
За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.
Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акти приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг у сукупності з договорами, звітом та фактом укладення договорів з покупцем за посередництвом ТОВ «Інпротех» є достатніми доказомами, що підтверджують факт виконання спірних господарських операцій.
Доказів на спростування зазначених висновків судів податковим органом не подано.
Так, Кременчуцька ОДПІ не довела неможливості виконання спірних послуг названим контрагентом наявними у нього силами та засобами; за наслідками дослідження регіонів діяльності ТОВ «Інпротех» та позивача у справі суди з'ясували, що саме завдяки названому виконавцю позивачем було винайдено покупця - відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг», матеріали справи містять докази того, що ТОВ «Інпротех» було офіційним представником позивача у м. Кривому Розі (представницький сертифікат). Суди також встановили, що сплата агентської винагороди виконавцеві й після укладення договору між Товариством та відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» на поставку продукції відповідала умовам агентських договорів, згідно з якими агентську винагороду було визначено у процентному відношенні до сум контрактів на поставку продукції. Питання ж оцінки результатів розглядуваних послуг на предмет їх доцільності та економічної ефективності не охоплюється податковим контролем та не належить до повноважень податкового органу.
За викладених обставин суди, встановивши факт реальності виконання господарських операцій з поставки Товариству спірних послуг, спрямованості придбаних послуг на здійснення оподатковуваної діяльності Товариства та відповідності поданих позивачем первинних документів вимогам чинного законодавства, дійшли об'єктивного висновку про відсутність у податкової інспекції підстав для відмови позивачеві у формуванні податкового кредиту та валових витрат за розглядуваними операціями та правомірно задовольнили позов.
Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію Кременчуцької ОДПІ по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час розгляду даної справи, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків суду про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області відхилити.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 у справі № 2а-2882/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Вербицька
Н.Є. Маринчак