"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/29007/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про перерахунок та стягнення допомоги по догляду за дитиною за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 23 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку з 28.12.2009 року по 17.10.2012 р., відповідно до ст. 15 Закону України «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми».
Постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 23 січня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 23 січня 2012 року залишено без змін.
ОСОБА_4 не погодилась з постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 23 січня 2012 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.11.2011 року звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що вона, як мати малолітньої дитини має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, відповідачем така допомога з 28.10.2011 року по 17.10.2012 року виплачувалась їй в значно меншому розмірі.
Суть спору полягає у здійсненні перерахунку та виплаті відповідачем допомоги в розмірі встановленому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у позивача відсутнє право на отримання вищевказаної допомоги за Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 28.10.2011 року по 17.10.2012 року, в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Проте, з урахуванням того, що позивач звернулась до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України (чинного на час звернення до суду) то судами попередніх інстанцій помилково не застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України (чинного на час звернення до суду) або не встановлені підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (чинного на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Тому з урахуванням процесуальних порушень, встановлених ст. ст. 99, 100 КАС України, постанова Ленінського районного суду м.Донецька від 23 січня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, при постановленні рішення слід врахувати наступне.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI -правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням",№ 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-III було виключено статті 40- 44.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 23 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін