15 січня 2014 року м. Київ К/9991/81201/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Степашко О.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)
на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011
у справі № 2а-2323/11/0170
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югторгпром» (далі - Товариство)
до ДПІ
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0022191502/0 з посиланням на недоведеність податковим органом існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням, зокрема, підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неподання платником необхідних документів на підтвердження правильності обчислення оспорюваної суми бюджетного відшкодування.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року (оформленої актом від 14.12.2010 № 19977/15-2) ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 № 0022191502/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за розглядуваний період в розмірі 820 грн.
На обґрунтування висновку, покладеного в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, ДПІ зазначає про неподання платником первинних документів на підтвердження правильності розрахунку від'ємного значення ПДВ у вказаній сумі (зокрема, фінансово-господарських документів, за якими відповідну суму ПДВ було сплачено постачальникам у ціні придбаних товарів, робіт, послуг). Крім того, податкова інспекція послалася на те, що за останні 12 місяців платник мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
За наслідками дослідження матеріалів цієї справи суди встановили факт дотримання позивачем наведених правил визначення суми бюджетного відшкодування, зазначивши, зокрема, що податковий кредит у відповідній сумі було сформовано Товариством на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а факт сплати ПДВ у ціні отриманих товарів (послуг) підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.
Доказів на спростування цих обставин податковим органом не представлено.
До того ж, як вірно зазначили суди, відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Втім позапланова виїзна перевірка достовірності заявлення позивачем до відшкодування оспорюваної суми ПДВ податковим органом не призначалася, що виключає обґрунтованість посилання ДПІ на здійснення Товариством розрахунку бюджетного відшкодування в оспорюваній сумі з порушенням податкової дисципліни.
Твердження ДПІ про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування заявленої суми ПДВ в силу перевищення цієї суми обсягів поставки за останні 12 місяців були спростовані судами посиланням на формування позивачем податкового кредиту у 2010 році внаслідок спорудження основних фондів, що з огляду на положення підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяє віднести Товариство до кола осіб, які не мають право на отримання бюджетного відшкодування.
Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів, покладені в основу прийняття рішень зі спору. Зазначені доводи є відтворенням правової позиції ДПІ по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час вирішення цього спору по суті.
Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.
2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 2а-2323/11/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Л.В. Ланченко
О.І. Степашко