22 січня 2014 року м. Київ К/9991/85124/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Конотопська МДПІ)
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2011
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011
у справі № 2а-9037/10/1870
за позовом Попівського сільського споживчого товариства (далі - Товариство)
до Конотопської МДПІ
про визнання протиправним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.07.2010 № 0002752341, згідно з яким Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2 810 466,25 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 позов задоволено частково; оспорюване рішення визнано протиправним в частині застосування до позивача 1 368 669,95 грн. штрафу; у решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що факт порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій підтверджується документально, тоді як оспорювані штрафні санкції можуть бути застосовані лише у межах строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним у сумі 1 196 670 грн. з тих мотивів, що загальна сума розрахунків позивача за період з липня 2009 року по липень 2010 року склала 239 334 грн.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, Конотопська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові Товариства. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає про безпідставне поширення судами на спірні правовідносини положень Господарського кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.
Судовими інстанціями під час розгляду цієї справи встановлено, що 06.07.2010 Конотопською МДПІ було проведено перевірку належної позивачеві закусочної № 43 за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Під час цієї перевірки податковою інспекцією було виявлено факт перевищення позивачем за період з 01.01.2008 по 05.06.2008 граничного обсягу розрахункових операцій, при досягненні якого є обов'язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Оскільки всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» протягом наступного місяця після такого перевищення Товариство не зареєструвало РРО в установленому порядку, з огляду на загальну суму розрахункових операцій, проведених без застосування РРО (яка за період з 04.07.2008 по 09.07.2010 склала 562 093,25 грн.), позивача було зобов'язано сплатити штраф у сумі 2 810 466,25 грн. згідно з оспорюваним рішенням.
Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком правильно визначили правову природу зазначеного штрафу як різновиду адміністративно-господарської санкції.
Так, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення розрахункових операцій підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
А відтак апеляційний суд, встановивши, що факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджений документально, у той же час цілком правомірно визнав незаконним застосування до позивача штрафу поза межами річного строку з дня виявлення цього правопорушення контролюючим органом та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у відповідній частині.
Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного висновку апеляційного суду.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судом апеляційної інстанції, а висновки апеляційного суду відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 у справі № 2а-9037/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Вербицька
Н.Є. Маринчак