Апеляційний суд Рівненської області
05 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013190020000219, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , судимого 10.10.2013 року Рівненським міським судом за ч.1 ст.286 КК України, з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
законних представників
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді 200 /двісті/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 /три тисячі чотириста/ гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
З ОСОБА_5 на користь потерпілих стягнуто відшкодування: на користь ОСОБА_9 18 600 грн. 65 коп. матеріальної шкоди, 100 000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_8 50 000 грн. моральної шкоди.
Крім того, з ОСОБА_5 на користь Рівненської центральної міської лікарні стягнуто витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 1 249 грн. 43 коп.
В поданій на вирок суду апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 /триста/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становитеме 5100 /п'ять тисяч сто/ гривень без позбавлення права керування транспортними засобами, мотивуючи свою позицію занадто м'яким покаранням призначеним обвинуваченому, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Також зазначив, що судом першої інстанції у резолютивній частині не прийнято рішення щодо речових доказів.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, врахувавши наведені ним у апеляційній скарзі мотиви, пояснення обвинуваченого; представників потерпілих які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги поданої прокурором, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду скасуванню з ухваленням нового вироку з наступних підстав.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законність вироку означає ухвалення вироку згідно з нормами матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Судом ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 23 червня 2013 року біля 02 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «BMW 3181», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю не менше 90,4 …94,4 км/год., що перевищує допустиму для даної ділянки дороги, по вул.Старицького в м.Рівне зі сторони вул.Біла у напрямку вул.Соборна, неподалік заїзду до автомобільної заправки по вул.Соборна, 368, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням заокруглення проїзної частини праворуч по ходу руху, виїхав на лівий тротуар, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які рухалися в попутному напрямку.
У результаті дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної краніо-скелетної травми: закритої черепно-мозкової травми, у вигляді забою головного мозку легкого ступеня з наявністю рани в тімяно-потиличній ділянці голови справа поєднаної з забійною раною біля зовнішнього кута рота, забійної рани слизової нижньої губи, кураєвого перелому дистального мета епіфізу правої стегнової кістки із зміщенням, кураєвого перелому крила правої здухвинної кістки без зміщення, забійної рани правого колінного суглобу, які відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я та ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правого стегна із зміщенням відломків, осадження обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, які відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я.
У прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, перебуває порушення водієм ОСОБА_5 п.2.3, п.2.9, п.12.1, п.12.4, п.12.9 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідно до ч.2 ст.394 КПК України колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини справи в суді першої інстанції учасниками судового процесу не оспорювалися, стосовно них відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі не оскаржуються.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.
Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Отже, доводи прокурора наведені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі засудженого внаслідок м'якості і порушення вимог ст. 374 КПК України (стосовно вирішення питання речових доказів) заслуговують на увагу.
Згідно з п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року: призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При обранні міри покарання суд не врахував, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, заподіяв тілесні ушкодження двом потерпілим, тим самим суд безпідставно призначив мінімальний розмір штрафу, передбачений санкцією статті.
Відповідно до ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів і документів. В порушення вказаних норм, питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено не було, і тому має вирішуватися згідно ст.539 КПК України.
Виходячи наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості, підлягає задоволенню частково з ухваленням нового вироку в частині призначення покарання обвинуваченому відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення, та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів, на що обґрунтовано посилався в апеляційній скарзі прокурор.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який перебував під час вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому достатнє покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 /трьохсот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в гривневому еквіваленті 5100 /п'ять тисяч сто/ гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405, 407, 409, 539 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 10 жовтня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасувати.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання - 300 /триста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в гривневому еквіваленті 5100 /п'ять тисяч сто/ гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.
Запропонувати суду першої інстанції в порядку ст.539 КПК України вирішити питання про речові докази.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення копії вироку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3