ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м.Києва від 06 листопада 2013 року,-
13.09.2013 р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» ( надалі-ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 06.11.2013 р., просило суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за договором «Автопакет» №6/П/99/2008 - 840 від 10 січня 2008 року в сумі 259250,61 грн. та відшкодувати судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 15100,40 доларів США терміном користування кредитними коштами по 10 січня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4% річних. Кредит надавався на придбання автотранспортного засобу.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед банком, ОСОБА_2 виступила поручителем перед кредитором у повному обсязі.
Пунктом 3.2.2. кредитного договору встановлено, що позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Оскільки позичальник своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, станом на 01липня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 32434,71 доларів США, в тому числі: непогашений кредит - 13168,89 доларів США; несплачені відсотки - 5 282,89 доларів США; пеня за прострочення строків виконання зобов'язання - 1455,25 доларів США; штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу 0 12 428,90 доларів США, що за курсом НБУ становить 259 250,61 грн., яку банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі непогашеного кредиту в сумі 105 258,94 грн., несплачених відсотків - 42 226,17 грн., пеню - 11631,83 грн., штраф у розмірі 42 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з них в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 258,94 грн. непогашеного кредиту та 42 226,17 грн. несплачених відсотків, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Надра» Хмиров Е.О. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 ( позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) договору «Автопакет» №6/П/99/2008-840 від 10 січня 2008 року та додаткової угоди до нього №1 від 26 серпня 2010 року, позичальнику було надано кредит у сумі 15100, 40 доларів США терміном користування кредитними коштами по 10 січня 2015 року із сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 14,4% річних та з цільовим призначенням на придбання автотранспортного засобу.
Відповідно до п.3.2.2 поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі,що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.
Згідно наданого суду розрахунку, станом на 01.07.2013 р. розмір заборгованості відповідачів перед банком за кредитним договором становить 259250,61 доларів США, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13168,89 доларів США, або 105258,94 грн.; заборгованості по відсотках за кредит у сумі 5282,89 доларів США, або 42226,17 грн. ; пені за прострочення сплати кредиту - 1455,25 доларів США, або 11631,83 грн., штрафу за порушення умов додаткової угоди згідно п.5.2, що складає 658,44 доларів США та за порушення умов додаткової угоди згідно п. 5.3, що складає 11 770,46 доларів США, всього 12 428,90 доларів США, або 99 344,22 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 105 258,94 грн., по відсотках в сумі 42 226,17 грн., а також в частині відмови у стягненні штрафу за порушення умов додаткової угоди згідно п. 5.2 в сумі 658,44 доларів США сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Стягуючи з відповідачів пеню в розмірі 11 631 грн. 83 коп. та частково штраф в розмірі 42 000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позичальником були порушені умови договору. При цьому судом взято до уваги, що ОСОБА_1 є інвалідом, а також скрутне матеріальне становище відповідачів.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції повністю не можна.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з п.5.3 додаткової угоди від 26 серпня 2010 року №1 до договору «Автопакет» №6/П/99/2008-840 від 10 січня 2008 року, у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання, визначеного абз. 1 п.2.4 цього договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник, починаючи з 30-го дня прострочення, зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини щомісячного платежу) за кожен випадок.
Відповідно до абз. 1 п.2.4 цього договору порядок погашення суми основної заборгованості відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 18 числа поточного місяця, якщо 18 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10 січня 2015 року , на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 5.1 додаткової угоди від 26 серпня 2010 року №1 до договору «Автопакет» №6/П/99/2008-840 від 10 січня 2008 року, у випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до у мов цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.
На порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував, які саме умови договору «Автопакет» були порушені позичальником, що потягло за собою нарахування штрафу, не перевірив чи не нараховані пеня та штраф за порушення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту.
За змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Проте, подвійна відповідальність за одне й те саме порушення не передбачена нормами цивільного законодавства та суперечить ст. 61 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано штраф та пеню за порушення позичальником строку мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту.
Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд не звернув увагу на наведені норми закону і, стягнувши з відповідачів суму заборгованості за кредитом та відсотками, одночасно стягнув пеню і штраф за порушення позичальником строків виконання зобов'язання, тобто застосував до боржників подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 42 000 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 11 631 грн. 83 коп. є законним, обґрунтованим, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому підлягає залишенню без змін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про неврахування судом першої інстанції істотної зміни становища щодо виконання боргових зобов'язань, а саме підвищення курсу іноземної валюти та зниження вартості придбаного житла, відсутності доказів повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні на правильність висновків суду не впливає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 штрафу в сумі 42000 грн. скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення штрафу за договором «Автопакет» №6/П/99/2008 - 840 від 10 січня 2008 року відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
[1]Справа №22-ц/796/1689/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.