Справа №22-ц/796/2577/2014 Головуючий у 1 - й інстанції: Шевчук О.П.
Доповідач - Ратнікова В.М.
06 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року в цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за проживання, -
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року Відкритому акціонерному товариству «Київхімволокно» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимоги в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вважає помилковими висновки суду 1-ї інстанції про те, що відповідач не є орендарем жилого приміщення в гуртожитку, а тому на нього не поширюються положення статті 810 ЦК України. Судом 1-ї інстанції безпідставно не прийнято до уваги доводів позивача про те, що відповідач відмовився від укладення договору оренди в письмовій формі, проте продовжує користуватися приміщенням та наданими позивачем житлово-комунальними послугами. Необґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про те, що розмір платежів за отримані комунальні послуги визначений в наказах Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» не відповідає розміру заборгованості визначеній в довідці бухгалтерії підприємства про заборгованість ОСОБА_4. Безпідставними є висновки суду 1-ї інстанції про те, що гуртожиток за адресою: місто Київ, вулиця Мілютенка, 14А не належить Відкритому акціонерному товариству «Київхімволокно» на праві власності, оскільки станом на 01.01.2013 року зазначений гуртожиток перебуває на балансі підприємства, що підтверджується доказами, що є в матеріалах справи.
В судовому засіданні представник позивача Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» Симбірцев ЄвгенВікторович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду 1-ї інстанції повністю відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2001 року Ватутінською районною державною адміністрації міста Києва було прийнято розпорядження №916, яким Відкритому акціонерному товариству «Київхімволокно» надано дозвіл на використання 80 кімнат в гуртожитку ліжкового типу по АДРЕСА_1.
02.12.2002 році ОСОБА_4 було прийнято на посаду апаратника формування хімічного волокна в Дочірньому підприємстві «Квант» Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно».
20.10.2003 року Київським виробничим об'єднанням «Хімволокно» було видано ордер №1001 про поселення ОСОБА_4 в гуртожиток АДРЕСА_1 на період роботи в Дочірньому підприємстві «Квант» з оплатою.
31.10.2006 року ОСОБА_4 звільнена з роботи у Дочірньому підприємстві «Квант» Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).
13.08.2007 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду укладальника-пакувальника хімічного волокна четвертого розряду на дільниці поліпропіленових фібрильованих ниток та шпагату цеху термопластичних полімерів та шпательного волокна на Відкритому акціонерному товаристві «Київхімволокно».
Як вбачається з ордеру №210, Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» ОСОБА_4 було направлено для поселення з 13.08.2007 року в гуртожиток по АДРЕСА_1 на період роботи.
З 27.02.2010 року ОСОБА_4 звільнена з роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Київхімволокно» за п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату).
25.11.2008 року, 30.06.2011 року, 28 грудня 2012 року Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» було видано накази про встановлення розмірів оплати за проживання в гуртожитку, що призначається для проживання одиноких громадян з урахуванням комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
З наявної в матеріалах справи довідки Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» №251 від 25.06.2013 року вбачається, що в гуртожитку по АДРЕСА_1 разом з відповідачем проживають та зареєстровані її чоловік - ОСОБА_7 з 2010 року та неповнолітня дитина - ОСОБА_8 з 2004 року.
17.06.2013 року Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно» на адресу ОСОБА_4 було направлено досудову претензію щодо сплати заборгованості по оплаті послуг за проживання в розмірі 15 769,32 грн. за період з липня 2010 року по червень 2013 року, так як оплата вартості отриманих послуг відповідачем здійснювалось не в повному обсязі
В добровільному порядку сума заборгованості по житлово-комунальним послугам відповідачем не сплачується, а тому Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 про стягнення в судовому порядку заборгованості по оплаті послуг за проживання в сумі 15 769,32 грн.
Відмовляючи Відкритому акціонерному товаристві «Київхімволокно» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за проживання, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факт належності йому на праві власності гуртожитку по АДРЕСА_1. Крім того, відповідач не є орендарем житлового приміщення в гуртожитку , а тому на нього не поширюються положення статті 810 ЦК України, оскільки між сторонами договір оренди не укладався.
Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим доказами та вимогам матеріального права.
Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно з п. 1 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1986 року, це Примірне положення встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання.
Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Пунктом 39 Примірного положення про гуртожитки встановлено, що плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.
Судом встановлено, що наказами позивача у різні періоди часу встановлювалася окремо плата за проживання у гуртожитку для працівників підприємства, для членів родини працівників підприємства та для осіб, які не є працівниками підприємства. З такими наказами відповідач ознайомлений, у встановленому порядку дані накази ніким не скасовані. У період роботи відповідач проводила оплату за проживання у гуртожитку у розмірі, визначеному в наказах для працівників підприємства та членів їх родини, а не за тарифами, визначеним органом місцевого самоврядування.
Після звільнення відповідача з роботи позивач став нараховувати плату за проживання у гуртожитку у розмірі, визначеному у наказах, як особі, яка не є працівником підприємства. Розмір оплати за проживання та надання комунальних послуг у гуртожитку для осіб, які не є працівниками підприємства визначено калькуляцією, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.
Проте судом 1-ї інстанції не взято до уваги вказані вимоги закону та обставини справи, як наслідок, ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.
Висновки суду 1-ї інстанції про те, що відповідач не є орендарем жилого приміщення в гуртожитку, а оскільки між сторонами договір оренди не укладався, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги є безпідставними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач відмовляється від підписання будь - яких договорів оренди з позивачем, проте, фактично разом з сім'єю продовжує проживати в гуртожитку по АДРЕСА_1 та користуватися житлово-комунальними послугами.
Висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивачем не доведено факт належності йому гуртожитку по АДРЕСА_1, а тому не є належним позивачем у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на даний час гуртожиток по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» та до комунальної власності територіальної громади м.Києва не передавався.
Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за проживання підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» заборгованості по оплаті послуг за проживання в сумі 15 769,32 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 229,41 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (код ЄДРПОУ 05763429) заборгованість по оплаті послуг за проживання в сумі 15 769,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» (код ЄДРПОУ 05763429) судові виграти по сплаті судового збору в розмірі 229,41 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: