03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1316/2014 Головуючий у першій інстанції - Пасинок В.С.
Доповідач - Оніщук М.І.
5 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В А.,
при секретарі Денисенко К.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання не чинити перешкод у доступі представника БТІ для проведення поточної інвентаризації будинку,
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просила зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у доступі представника БТІ для проведення поточної інвентаризації будинку АДРЕСА_1 з метою виготовлення технічного паспорту.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що їй та відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині) належить будинок АДРЕСА_1. Маючи намір виготовити у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1, для чого є необхідним огляд будинку інженером БТІ, вона повідомила про це відповідача ОСОБА_5 Остання повідомила про свою згоду та дала дозвіл на проведення огляду її частини будинку, однак, коли 31.05.2013 прийшов інженер БТІ, відповідач ОСОБА_5 та незаконно проживаючий в її частині будинку відповідач ОСОБА_6, не допустили інженера для проведення огляду, чим порушили її права.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2013 позов задоволено частково - зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вчиненні дій, пов'язаних із проведенням технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що висновок суду про належність на праві власності позивачу Ѕ частини будинку не відповідає дійсності. Також вказує на відсутність порушеного права позивача, оскільки будинок побудований на дві ізольовані квартири і вона не може чинити перешкод в користуванні іншою квартирою, яка їй не належить. Крім цього, звертає увагу й на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності позивача на Ѕ частину будинку, а отже остання є неналежним позивачем.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились з судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржено лише відповідачем ОСОБА_5 і лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ненадання відповідачем доступу інженеру БТІ для проведення інвентаризації будинку в цілому порушує право власності позивача, яке підлягає судовому захисту.
З вказаним висновком суду повністю погодитись не можливо, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору на право забудови від 20.01.1937 житлове управління Київської міськради виділило земельну ділянку по АДРЕСА_1 під індивідуальне будівництво ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вказаний договір зареєстровано в нотаріальному відділі Київського обласного суду.
З пояснень позивача вбачається, що після будівництва будинку ОСОБА_7 оформив право власності на Ѕ частину будинку, яка була успадкована, після смерті останнього, відповідачем ОСОБА_5
ОСОБА_8 належну йому Ѕ частину будинку не оформив, оскільки був визнаний зниклим безвісти з січня 1944 року.
З 1934 року ОСОБА_8 був одружений з ОСОБА_9 і від їхнього шлюбу народився син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1
14.11.1964 ОСОБА_9 офіційно зареєструвала шлюб з ОСОБА_11, від якого народилась ОСОБА_2 (позивач).
Після зникнення ОСОБА_8, ОСОБА_9 прийняла в спадщину Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 (ЦК УРСР 1922 року). На неї була оформлена будинкова книга, з якої вбачається, що остання разом з чоловіком та донькою (позивач) проживали в АДРЕСА_2 до 1964 року.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9, позивачка, у відповідності до ЦК УРСР 1966 року, вступила у володіння спадковим майном, що належало її матері, та частково прийняла спадщину про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 16).
Оформити право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, після смерті матері позивачка не змогла у зв'язку з тим, що вказана частина будинку не була належним чином зареєстрована за власником.
Для належного оформлення права власності на вказану частину будинку необхідно виготовити технічний паспорт на будинок в цілому, що передбачено Інструкцією «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, при цьому також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З наведеного вбачається, що перешкоджання відповідачем в допуску працівника БТІ для проведення інвентаризації будинку в цілому, з метою виготовлення технічного паспорту на нього, безумовно порушує право позивача і створює останньому перешкоди для оформлення спадщини, за наявності до того законних підстав.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідач не може чинити перешкоди позивачу в проведенні інвентаризації Ѕ частини будинку, оскільки будинок поділений на дві ізольовані квартири та позивачем не доведено право власності на іншу Ѕ частину будинку, є безпідставними, а отже висновок суду про те, що ненадання відповідачем доступу інженеру БТІ для проведення інвентаризації будинку в цілому порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту, є законним і обґрунтованим.
Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що судом в рішенні безпідставно вказано про належність на праві власності позивачу Ѕ частини будинку АДРЕСА_1.
Так, в мотивувальній частині рішення судом зазначено, що Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 (а.с. 16). Проте, на а.с. 16 міститься свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.02.2000, за яким позивачкою після смерті матері був успадкований будинок АДРЕСА_3.
Будь-яких доказів (правовстановлюючих документів) належності на праві власності позивачці Ѕ частини будинку АДРЕСА_1, матеріали справи не містять. При цьому, факт відсутності правовстановлюючого документу на частину будинку не заперечується позивачем.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Разом з цим, ст. 309 ЦПК України визначено, що підставами для зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково встановив та зазначив у рішенні вищевказаний факт, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання на те, що Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 (а.с. 16).
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміну рішення в вищевказаній частині. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є справедливим і правильним по суті.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307-309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 листопада 2013 року посилання на те, що: « Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 (а.с. 16)».
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді