АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
04 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Немировської О.В., Котули Л.Г.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року
в справі за позовом приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про припинення правовідношення.
Колегія суддів, -
У липні 2013р. приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (надалі - ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири за 33 791 грн., що на момент здійснення операції складає 17 843 умовні одиниці за курсом НБУ на день укладення договору, з розстроченням сплати повної вартості квартири протягом 15 років. Кінцевий строк виконання зобов'язання за договором минув 22 лютого 2012р.
Зазначав, що відповідачка належним чином умови договору не виконала, внаслідок чого заборгованість в сумі 9 969 дол. США, підлягає стягненню на користь товариства разом з передбаченими ч.2 ст. 625 ЦК України трьома відсотками річних в сумі 409, 68 дол. США.
ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, та з урахуванням доповнень до неї, посилаючись на те, що виконання за договором виконані нею в гривневому еквіваленті в повному обсязі, просила припинити правовідношення між сторонами по договору купівлі-продажу квартири з підстав повного виконання зобов'язань за цим договором.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року первісний позов задоволено й ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість у сумі 82 925 грн. 65 коп. та 830 грн. судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги - задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши представників ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, представників ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 21 лютого 1997 р. між ОСОБА_4 та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого є ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Продаж здійснено за 33 791 грн., що на момент здійснення операції складає 17 843 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення даного договору. Покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладання договору, тобто до 22 лютого 2012 р. /а.с.54/
Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 р. встановлено, що заборгованість ОСОБА_4 перед ПрАт «Фармацевтична фірма «Дарниця» з оплати вартості вказаної квартири становить 9 969 дол. США. /а.с.29-37/
Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції, враховуючи положення ст.525-526, 625 ЦК України, дійшов висновку, що ОСОБА_4 у визначений договором строк взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, а тому зобов'язана сплатити ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» суму боргу з урахуванням трьох процентів річних.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову районний суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_4 про припинення правовідношення є безпідставними, остільки викладені в заяві обставини, на які посилається позивачка були предметом розгляду суду, й отримали належну правову оцінку в ухвалі та рішенні колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Твердження апеляційної скарги про те, що відсутні правові підстави до застосування положень ч.3 ст.61 ЦПК України, оскільки викладені в ухвалах та рішеннях висновки стосовно ціни вказаної квартири судів апеляційної, касаційної інстанції та Верховного Суду України містять суперечності з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 2004 р. - безпідставні.
Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно керівних роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільних справах» від 18 грудня 2009 р. №14 оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Враховуючи, що судовими рішеннями, які набрали законної сили вже встановлено за яку вартість товариство здійснило продаж ОСОБА_4 квартири, ці обставини додатковому встановленню та доказуванню не підлягають.
Посилання апеляційної скарги на рішення Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 р. у справі «Федоренко проти України» не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки вказаним рішенням визначено, що «…суд дійшов висновку, що заявник мав щонайменше «законні сподівання» на дохід відповідно до пункту договору про доларовий еквівалент суми в гривнях, і це сподівання може вважатися «майном» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції…», а укладаючи договір купівлі-продажу товариство розраховувало на отримання доходу в національній валюті у відповідності до доларового еквіваленту.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до стягнення з ОСОБА_4 на користь товариства грошового зобов'язання з урахуванням трьох процентів річних, й необґрунтованість заявлених відповідачкою зустрічних позовних вимог про визнання правовідношення за договором, укладеним між сторонами припиненим.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 753/11003/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1759/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Басалаєва А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.