Справа № 377/892/13-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.
Провадження № 22-ц/780/828/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 26 07.02.2014
Іменем України
03 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Воробйової Н.С.
суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.
при секретарі Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за
апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14.06.2006 року Банк уклав з відповідачем договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4204, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,40% річних. Однак, позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за договором, яка станом на 27.05.2013 року складає 52032, 44 грн.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2013 року у задоволені позову ПАТ КБ « Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд помилково застосував строк позовної давності, оскільки в умовах надання споживчого кредиту встановлена позовна давність у п'ять років. Застосування такого строку можливе лише за заявою сторони, однак від відповідача заява про застосування строку позовної давності не надходила.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Відповідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 14.06.2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4204, 00 грн. строком до 16.06.2008 року зі сплатою 8,40% річних за користування кредитом (а.с.5).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № CNH0RK01500910 від 14.06.2006 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, заборгованість останнього перед Банком станом на 25.07.2013 року складає 52032,44. (а.с.3-4).
Ухвалюючи рішення про відмову позивачу у задоволені позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів погодження сторонами збільшення строку позовної давності до п»яти років, а тому позивачем пропущено строк встановлений законом для звернення до суду за захистом порушених прав.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Так, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано копію кредитного договору № CNH0RK01500910 підписаного банком та ОСОБА_2, а також умови та правила надання банківських послуг (а.с. 5-7, 8-26).
При цьому, зазначені «Умови» стосуються кредитування послуг щодо придбання автотранспорту; пунктом 1.7.31 - встановлено строк позовної давності щодо повернення кредиту, відсотків та інших платежів - до 50 років.
«Умови» підписано представником правління банку (а.с. 26).
За загальними вимогами ЦК України щодо письмової форми правочину, правочин вважається таким, що вчинено у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір в силу положення ч. 2 ст. 1056 ЦК України, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вже зазначалося, надані позивачем «Умови та правила» підписані лише банком, не містять даних щодо їх затвердження та стосуються кредитування придбаних транспортних засобів.
Умови кредитного договору № CNH0RK01500910 домовленості сторін щодо встановлення спеціального строку позовної давності не містять (а.с. 5-9).
Зазначаючи а своїй апеляційній скарзі, що умови надання споживчого кредиту, за якими строк позовної давності складає п'ятдесят років, надані суду помилково, що на момент видачі кредиту діяли інші правила, якими встановлювався строк позовної давності тривалістю 5 років, банк не надав суду жодного підтвердження зазначеним обставинам. Матеріали справи не містять підтвердження встановлення сторонами строку позовної давності тривалістю 5 років.
Посилання апелянта на відсутність заяви на застосування строку позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні. Підстав для задоволення апеляційної скарги при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст..ст.307,308 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: