05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1423/3031/2011
Категорія: 10.3.1 Суддя 1-ї інст. Алєйніков В.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Стас Л.В.
суддів: Косцової І.П. , Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва позовні вимоги задоволені частково. Суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 31 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 19 листопада 2004 року (далі Закон №2195-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи справу судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2010 році дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялась.
Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать цьому Закону, та на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону.
Таким чином, у період з 31 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року (з урахуванням ст.ст.99, 100 КАС України та змісту позовних вимог) позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом №2195-IV не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, так як дійсним законодавством іншого розміру не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, судова колегія вважає необґрунтованими, так як згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ч.10 ст. 183-2, ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Косцова І.П. Турецька І.О.