04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" лютого 2014 р. Справа№ 925/1178/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Коршун Н.М.
при секретарі Марчуку О.Л.
за участю представників:
від позивача Ярмак Г.М. - дов. №7 від 20.07.2013р.
від відповідача Порало Т.І. - дов. №05/212 від 24.12.2013р.
від третьої особи не з'явився
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг»
на рішення
господарського суду Черкаської області
від 15.08.2013р. (суддя Спаських Н.М.)
у справі №925/1178/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг»
(далі - ТОВ «Фірма Міг»)
до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»
(далі - ПАТ «БМ Банк»)
третя особа Приватне підприємство «Сфера Дизель»
(далі - ПП «Сфера Дизель»)
про визнання договору іпотеки недійсним
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.08.2013р. у справі №925/1178/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а до згаданих правовідносин судом не застосовано норм матеріального права, які належало застосувати. На думку апелянта, помилковими є висновки місцевого суду про те, що одночасно не може мати місце розуміння директором ТОВ «Фірма Міг» природи правочину та нерозуміння суті своїх обов'язків за ним. За твердженнями апелянта, текст спірного договору був виготовлений відповідачем та до підписання позивачу не передавався, а одразу був переданий нотаріусу. Місцевим судом не надано юридичної оцінки грубому порушенню процедури нотаріального посвідчення спірного договору, про яке в суді першої інстанції заявляв позивач тощо.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити за наведених у скарзі підстав.
Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його повідомлено належно, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, ТОВ «Фірма Міг» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ПАТ «БМ Банк», в якій просив: визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна №6/45/190711-1 від 19.07.2011р. (далі - Договір), укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського округу ОСОБА_4 й зареєстрований в реєстрі за №1681-1689; визнати недійсним додатковий договір №1 від 27.07.2012р. до Договору, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за №2109; визнати недійсним додатковий договір №2 від 13.08.2012р. до Договору, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за №2883, підставою визнання вищезгаданих правочинів недійсними позивач вважав приписи ч.3 ст.203 та ст.229 ЦК України.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив у їх задоволенні.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на ненадання позивачем доказів того, що волевиявлення ТОВ «Фірма Міг», як учасника Договору, не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, що могло би бути підставою для визнання спірного договору іпотеки недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ст.229 ЦК України тощо.
Як встановлено матеріалами справи, 19.07.2011р. між ПАТ «БМ Банк» в особі директора відділення №6 АТ «БМ Банк» м. Черкаси Ткаченка Дмитра Васильовича (іпотекодержатель) та ТОВ «Фірма Міг» в особі директора Аксу Муніса (іпотекодавець) укладено Договір, за умовами п. 1.1. якого іпотекодавець, як майновий поручитель боржника (ПП «Сфера Дизель»), з метою забезпечення належного виконання зобов'язань боржника, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених Договором, предмет іпотеки (нежитлові приміщення), які належить іпотекодавцю на праві власності.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним Договору. Підставами визнання Договору недійсним позивач вважає допущену при його укладенні представником позивача Аксу Мунісом помилку, який не володів українською мовою, не розумів змісту Договору. Крім цього, в супереч положенням п.9 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» при підписанні Договору не було запрошено перекладача, який мав здійснити переклад складного для представника позивача юридичного тексту Договору тощо.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинного правочину, визначено ст.203 ЦК України, а загальні підстави визнання недійсними угод й настання відповідних наслідків встановлено ст.ст.215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що Договір укладено між юридичними особами у формі єдиного підписаного сторонами документа, скріпленого печатками та посвідченого нотаріусом.
Згідно наявного в матеріалах справи протоколу №2 зборів засновників ТОВ «Фірма Міг» від 23.06.2011р. право підпису Договору було надано директору ТОВ «Фірма МІГ» Аксу Мунісу.
Таким чином, на момент укладення Договору, його укладено та підписано зі сторони ТОВ «Фірма МІГ» повноважною особою, адже Аксу Муніс мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та повноваження, які встановлено установчими документами.
Як встановлено місцевим судом, Договір укладено сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства, підписано повноважними представниками сторін, посвідчено нотаріально, в ньому наявні всі істотні умови для договору даного виду, які передбачено ст.18 Закону України «Про іпотеку».
Позивач просив визнати Договір недійсним на підставі ст.229 ЦК України з мотивів допущеної при його укладенні помилки, оскільки Аксу Муніс вважав, що сума забезпеченого зобов'язання для позивача складатиме лише 1 000 000,00 грн., а не повну вартість кредитних зобов'язань позичальника по кредиту ПП «Сфера-Дизель». За доводами позивача, помилка в оцінці своїх обов'язків за Договором сталася у позивача через незнання української мови та незабезпечення нотаріусом при укладенні Договору перекладача для Аксу Муніса.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ст.229 ЦК України).
Позивач в суді першої інстанції доводив, що ТОВ «Фірма Міг» усвідомлювало правовий зміст Договору, однак вважало, що його обов'язки по забезпеченню виконання кредитного зобов'язання третьою особою обмежуються лише 1 000 000,00 гривень.
Висновки місцевого суду про те, що за змістом ст.229 ЦК України та конкретних обставин справи, не може бути одночасно правильне розуміння стороною правової природи правочину (іпотеки, забезпечення виконання зобов'язання) та нерозуміння суті своїх обов'язків за договором, апелянт вважає помилковими, адже Аксу Муніс усвідомлював суть обов'язків по договору іпотеки, разом з тим помилявся щодо обсягу своїх майнових зобов'язань по ньому.
Апеляційний господарський суд такі доводи апелянта вважає безпідставними, жодним чином не підтвердженими належними доказами по справі тощо.
Натомість обґрунтованими видаються висновки суду першої інстанції про те, що Аксу Муніс (громадянин Туреччини) як засновник товариства, який здійснює підприємницьку діяльність в Україні, укладаючи фінансові договори без попереднього забезпечення собі консультацій з усіх питань правового характеру, на свій страх і ризик займається комерційною діяльністю й це не призводить до звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Не заслуговують на увагу як непідтверджені жодним належним та допустимим доказом й твердження апелянта про те, що текст Договору був виготовлений відповідачем та до підписання позивачу не передавався, а був переданий одразу нотаріусу. Одночасно апелянтом не доведено й грубого порушення процедури нотаріального посвідчення Договору, зокрема не надано доказів на підтвердження факту повідомлення нотаріуса про незнання стороною мови, якою оформлено документ, та необхідність письмового перекладу документу на мову, яку розуміє Аксу Муніс тощо.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що наданими суду доказами не доведено підстав визнання Договору недійсним, а відтак в задоволенні позову відмовив повністю.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Міг» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013р. у справі №925/1178/13 - без змін.
Матеріали справи №925/1178/13 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Н.М. Коршун