Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" січня 2014 р.Справа № 922/4970/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Луніній О.В.
розглянувши справу
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків ФОП ОСОБА_2, м. Харків
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про розірвання договору, стягнення коштів
за участю предсавників сторін:
позивача-1 - ОСОБА_1, НОМЕР_1; ОСОБА_4 (договір від 25 червня 2013 року)
позивач-2 - ОСОБА_2, НОМЕР_2; ОСОБА_4 за дов. від 22 травня 2013 року
відповідач - не з'явився
за відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась
Позивачі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Харків, звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просять суд розірвати договір оренди № 1 від 29 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П., який зареєстрований за реєстровим № 640; стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (перший позивач) заборгованість за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року у сумі 422 735,96 грн.; стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (другий позивач) заборгованість за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року у сумі 422 735,96 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги позивачів в частині майнових вимог обґрунтуванні невиконанням з боку відповідача зобов'язань за п.п. 3.2.2 п. 3.2 та п. 5.1.2 договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року та положеннями статей 175,193 ГК України та статей 525, 526, 530, 610, 629, 762, 759 ЦК України щодо здійснення оплати, а також п.п. 4.1.3 договору та статтею 782 ЦК України в частині немайнової вимоги - розірвання договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4970/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 грудня 2013 року.
В призначене судове засідання 18 грудня 2013 року позивачі та представник позивачів з'явились, проте витребуваних судом документів не надали.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Разом з цим, в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 25 грудня 2013 року.
24 грудня 2013 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 48447), а також клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 48448), у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності представника відповідача. Зазначені документи долучені судом до матеріалів справи.
В призначене судове засідання 25 грудня 2013 року з'явились представник позивачів та позивачі особисто.
Відповідач в засідання суду не з'явився, свого повноважного представника в судове засідання не направив.
Представник позивачів надав до суду супровідний лист (вх. № 48529), в якому просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, який долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивачів та самі позивачі проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечували, вважали його необґрунтованим та просили суд відмовити в його задоволенні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду з визначених відповідачем підстав; розгляд справи відкладено на 15 січня 2014 року з метою надання сторонами витребуваних та додаткових доказів.
В призначене судове засідання 15 січня 2014 року з'явились представник позивачів та позивачі особисто.
Відповідач в засідання суду знову не з'явився, свого повноважного представника в судове засідання не направив.
Позивачі надали до суду клопотання (вх. № 1250 від 15 січня 2014 року) про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК, в якому просили суд витребувати у Печенізького районного суду Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення за номерами № 3-191/10 та № 2031/3-155/11, які засвідчують факт користування відповідачем приміщення, що є предметом розгляду у даній господарській справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2014 року клопотання позивачів (вх. № 1250 від 15 січня 2014 року) про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК задоволено; здійснено запит до Печенізького районного суду Харківської області та витребувано у Печенізького районного суду Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення за номерами № 3-191/10 та № 2031/3-155/11; розгляд справи відкладено на 29 січня 2014 року.
28 січня 2014 року до господарського суду Харківської області від Печенізького районного суду Харківської області надійшов супровідний лист (вх. № 2852) з додатками: належним чином засвідченими копіями матеріалів справ про адміністративні правопорушення за номерами №3-191/10 та №2031/3-155/11, який разом із доданими документами долучено судом до матеріалів справи.
В призначене судове засідання 29 січня 2014 року з'явились представник позивачів та позивачі особисто.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, всіх витребуваних судом документів не надав. Про розгляд справи господарським судом був обізнаний, про що свідчать надані ним до матеріалів справи 24 грудня 2013 року: відзив (вх. № 48447) та клопотання (вх. № 48190).
Позивачі та їх представник позовні вимоги підтримують повністю, вважають доведеним факт передання приміщень відповідачеві за договором, отже наявною заборгованість відповідача перед кожним з позивачів.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення пояснення позивачів та їх представника, всебічно та повно дослідивши надані ними докази, суд встановив наступне.
29 червня 2010 року між позивачами - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Харків (надалі - орендодавець) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Харків (орендар) укладено договір оренди № 1.
У відповідності до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, зазначений договір було посвідчено державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640)
02 липня 2010 року вказаний договір, відповідно приписів статті 794 Цивільного кодексу України, був зареєстрований відповідачем у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Таким чином, відповідач 02 липня 2010 року здійснив державну реєстрацію права користування нерухомим майном, що є предметом договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року.
Згідно пунктів 1.1, 1.3. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху нежитлової будівлі, загальною площею 153,6 кв. м., тераси 56,9 кв. м., на умовах, викладених у даному договорі та невід'ємних додатках до нього, для розміщення орендарем ресторану - кафе. Ця нежитлова будівля та приватизовані земельні ділянки, площами 0,0280 га, 0,0280 га (загальною площею 0,056 га), на яких розташована ця нежитлова будівля, знаходяться на території Печенізької селищної ради, автодорога Печеніги - Мартове, 7 км, АДРЕСА_3. Ця нежитлова будівля цегляна, дерев'яна, загальною площею 665,3 кв. м. Вищевказана нежитлова будівля належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Печенізької селищної Ради 29 квітня 2010 року та зареєстрованого в комунальному підприємстві "Печенізьке бюро технічної інвентаризації" 29 квітня 2010 року за реєстраційним номером 30324561. Земельні ділянки належать орендодавцю на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, серії ЯЕ: № 517493, № 517494, виданих Печенізькою райдержадміністрацією та зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29 жовтня 2009 року за № 010970100179, № 010970100183. Орендоване приміщення перебуває на першому поверсі нежитлової будівлі, як визначено у Витягу з поверхового плану, що додається до даного договору у вигляді додатка № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору, строк оренди приміщення за даним договором становить 5 років з моменту підписання Акту приймання-передання в оренду приміщення.
Пунктом 2.3 договору, умови якого кореспондуються з приписами ст. 795 ЦК України, сторонами встановлена обов'язковість складання акту приймання-передачі орендованого приміщення, в якому, зокрема, зазначено, що приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем у строк до двох календарних днів з моменту підписання даного договору, по акту приймання-передання в оренду приміщення, у якому відображується відповідна інформація про приміщення і його стан. Акт приймання-передання в оренду приміщення є невід'ємною частиною договору. В акті зазначається площа, склад приміщення, яке передається в оренду. Конфігурація та мережі приміщення приведені в додатку № 1 до даного договору. Технічний та інший стан приміщення вказується в додатку № 2 до даного договору.
Однак, в порушення вказаної норми закону та умов договору оренди, відповідного акту приймання-передачі до матеріалів справи сторонами не було надано.
Як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи відзиву (вх. № 48447 від 24 грудня 2013 року, арк. с. 39), відповідач заперечує факт оформлення акту приймання-передачі орендованого приміщення, а також прийняття цього приміщення в користування. Зокрема, зазначає, що у строк, встановлений договором, позивачами не було вчинено жодних дій, які б свідчили про їх готовність до передання приміщень, які є предметом договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2014 року, за клопотанням позивачів (вх. № 1250 від 15 січня 2014 року), судом було здійснено запит до Печенізького районного суду Харківської області та витребувано у Печенізького районного суду Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення за номерами № 3-191/10 та № 2031/3-155/11.
Як вбачається з доданого до матеріалів справи № 3-191/10 протоколу про адміністративне правопорушення за № 5 від 02 липня 2010 року, складеного завідуючим сектором ОПМ Чугуївської ОДПІ капітаном податкової міліції Пасечником Д.І., а також з відповідних пояснень громадянина ОСОБА_7, 02 липня 2010 року громадянином ОСОБА_7, що працює барменом, за відсутністю документів на дозвіл продажу лікеро-горілчаних виробів, проводилась реалізація таких виробів у приміщенні літньої будівлі, яка належить ОСОБА_3 та знаходиться території "Соснової бухти", за адресою: АДРЕСА_3. Крім того, в матеріалах справи № 3-191/10 містяться пояснення ОСОБА_3, в яких останній підтверджує, що він є роботодавцем ОСОБА_7
Як вбачається з наявного в матеріалах справи № 2031/3-155/11 листа за вих. № 244 від 02.08.2011 р. начальника сектору з питань НПД Печенізького РВ ГУ МНС України у Харківській області на ім'я в.о. голови Печенізького районного суду - ОСОБА_3 розпочав експлуатацію орендованих приміщень під ресторан без одержання дозволу на початок роботи від органів державного пожежного контролю і здійснює експлуатацію орендованих приміщень за адресою: АДРЕСА_4. Протоколом про адміністративне правопорушення серія ХАП № 035329 від 01 серпня 2011 року, складеного головним (державним) інспектором з пожежного нагляду СМПД Печенізького РВ ГУМНСУ в Харківській області, при перевірці протипожежного стану приміщень ресторану ФО-П ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4, Печенізького району, Харківської області було встановлено, що гр. ОСОБА_3, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, порушив порядок провадження господарської діяльності, а саме розпочав експлуатацію орендованих приміщень без одержання дозволу на початок роботи від органів державного пожежного нагляду. Вказаний протокол підписано ОСОБА_3, який з порушеннями погодився та просив покарання здійснити в мінімальному розмірі (п. 18, п. 21 постанови). В матеріалах справи № 2031/3-155/11 наявний договір оренди № 1 від 29 червня 2010 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Харків. Постановою Печенізького районного суду Харківської області у справі № 2031/3-155/11 судом встановлено, що 01 серпня 2011 року при перевірці протипожежного стану приміщень ресторану, що належить ФОП ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_3) останній, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, порушив порядок провадження господарської діяльності, а саме: розпочав експлуатацію об'єкта без одержання дозволу на початок роботи від органів державного пожежного нагляду, вимоги щодо якого передбачені ст. 10 "Про пожежну безпеку". Вказаними діями ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КпАП України. Вказаною постановою на ОСОБА_3 було накладено адміністративний штраф у розмірі 340,00 грн. без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини. ФОП ОСОБА_3 05 жовтня 2011 року сплачено штраф у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
В порядку ст. 38 ГПК України позивачами заявлялось відповідне клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом, до матеріалів справи було надано витребувані судом докази, які надійшли з супровідним листом Печенізького районного суду Харківської області від 22 січня 2014 року за вих. № 171/14-вих, які було досліджено судом при розгляді даної справи та надано відповідну оцінку.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення за номерами № 3-191/10 та № 2031/3-155/11, які розглянуті Печенізьким районним судом Харківської області, господарський суд зазначає, що наявні в них документи є належними доказами, що підтверджують факт передачі позивачами (орендодавцями) відповідачу (орендарю) предмету договору оренди у визначений умовами пункту 2.3 договору строк, а відповідачем - прийняття у користування орендованого ним за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року майна та здійснення в ньому господарської діяльності (приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем у строк до двох календарних днів з моменту підписання договору, договір укладено 29 червня 2010 року, перший протокол складено 02 липня 2010 року)
Надані документи - протокол про адміністративне правопорушення за № 5 від 02 липня 2010 року, протокол № 5 від 02 липня 2010 року, пояснення від 02 липня 2010 року, постанова від 18 серпня 2010 року у справі № 3-191/2010 Печенізького районного суду, розписка ОСОБА_3, лист вих. № 244 від 02.08.2011 р. нач. сектору з питань НПД Печенізького РВ ГУ МНС України у Харківській області, протокол про адміністративне правопорушення серія ХАП № 035329 від 01 серпня 2011 року, постанова Печенізького районного суду Харківської області у справі № 2031/3-155/11 від 04 жовтня 2011 року, квитанція від 05.10.2011 р. на суму 340 грн. (арк. с. 111-115, 123-125, 128-135, 143-144) є доказами фактичної передачі майна, що з'ясовано судом під час розгляду справи із дослідженням наданих суду доказів, які спростовують позицію відповідача щодо неотримання останнім у користування майна за договором оренди.
Пунктом 3.2.2 договору зобов'язано орендаря вчасно здійснювати всі орендні, комунальні, експлуатаційні платежі відповідно до цього договору.
У відповідності до пункту 5.1 договору, сума, порядок і строки внесення орендної плати за користування приміщенням встановлюються в наступному порядку: щомісячна орендна плата складає 16 000 грн. з урахуванням всіх обов'язкових платежів (в тому числі ПДВ у разі зміни статусу платника податків орендодавця), що на дату підписання даного договору в еквіваленті грошового зобов'язання складає 2 000,00 доларів США.
Згідно пункту 5.1.2 договору, орендні платежі вносяться в рівних частинах по 8 000,00 грн. на поточні рахунки: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щомісяця авансом не пізніше 10 календарного дня місяця, за який здійснюється оплата.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов спірного договору, не сплачував орендну плату на користь позивачів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з липня 2010 року по листопад 2013 року (прострочення з 11 липня 2010 року по листопад 2013 року) перед першим позивачем у сумі 328 00,00 грн. та перед другим позивачем у сумі 328 00,00 грн., яка до цього часу не погашена.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За приписами статті ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та параграфу 4 глави 58 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 ГК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Приписами ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачами стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 1 від 29 червня 2010 року не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за період з липня 2010 року по листопад 2013 року у розмірі 328 000,00 грн. на користь першого позивача та 328 000,00 грн. на користь другого позивача нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачі просять суд стягнути з відповідача за неповну та несвоєчасну оплату орендної плати 94 735,96 грн. пені на користь першого позивача та 94 735,96 грн. пені на користь другого позивача.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.5 договору, якщо будь-який платіж за даним договором прострочений, орендар виплачує орендодавцеві, на додаток до простроченої суми, пеню за прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний календарний день прострочення відповідної суми.
Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивачів в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 44 751,02 грн. (за період з 11 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року, з 11 вересня 2010 року по 11 березня 2011 року, з 11 жовтня 2010 року по 11 квітня 2011 року, з 11 листопада 2010 року по 11 травня 2011 року, з 11 грудня 2010 року по 11 червня 2011 року, з 11 січня 2011 року по 11 липня 2011 року, з 11 лютого 2011 року по 11 серпня 2011 року, з 11 березня 2011 року по 11 вересня 2011 року, з 11 квітня 2011 року по 11 жовтня 2011 року, з 11 травня 2011 року по 11 листопада 2011 року, з 11 червня 2011 року по 11 грудня 2011 року, з 11 липня 2011 року по 11 січня 2012 року, з 11 серпня 2011 року по 11 лютого 2012 року, з 11 вересня 2011 року по 11 березня 2012 року, з 11 жовтня 2011 року по 11 квітня 2012 року, з 11 листопада 2011 року по 11 травня 2012 року, з 11 грудня 2011 року по 11 червня 2012 року, з 11 січня 2012 року по 11 липня 2012 року, з 11 лютого 2012 року по 11 серпня 2012 року, з 11 березня 2012 року по 11 вересня 2012 року, з 11 квітня 2012 року по 11 жовтня 2012 року, з 11 травня 2012 року по 11 листопада 2012 року, з 11 червня 2012 року по 11 грудня 2012 року, з 11 липня 2012 року по 11 січня 2013 року, з 11 серпня 2012 року по 11 лютого 2013 року, з 11 вересня 2012 року по 11 березня 2013 року, з 11 жовтня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 11 листопада 2012 року по 11 травня 2013 року, з 11 грудня 2012 року по 11 червня 2013 року, з 11 січня 2013 року по 11 липня 2013 року, з 11 лютого 2013 року по 11 серпня 2013 року, з 11 березня 2013 року по 11 вересня 2013 року, з 11 квітня 2013 року по 11 жовтня 2013 року, з 11 травня 2013 року по 11 листопада 2013 року, з 11 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 липня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 серпня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 серпня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 вересня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 жовтня 2013 року по 30 листопада 2013 року, з 11 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року).
Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Умовами договору № 1 від 29 червня 2010 року не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки таку нараховано поступово із сукупних сум боргу за період з серпня 2010 року по листопад 2013 року включно, при цьому пеня нарахована позивачем за період обраний, по-перше, у довільному порядку, а, по-друге, поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватись за кожний місяць окремо, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 44 751,02 грн. (22 375,51 грн. на користь першого позивача та 22 375,51 грн. на користь другого позивача). В решті позовних вимог пені у сумі 144 720,92 грн. суд відмовляє позивачам у задоволенні з огляду на викладені вище обставини.
Окрім того, позивачі просять суд розірвати договір оренди № 1 від 29 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640).
Позовні вимоги позивачів в цій частині ґрунтуються на ст. 782 ЦК України, згідно якої наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3 місяців підряд.
Суд зазначає, що позивачами доказів відмови від договору та вимоги про повернення речі відповідачеві не направлялось.
Згідно приписів п. 2. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
У відповідності до пункту 4.1.3 договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку при наявності наступних обставин: якщо орендар не сплачує або частково не сплачує орендну плату та/або комунальні, експлуатаційні платежі більше 2 місяців. При наявності обставин, зазначених вище, даний договір вважається припиненим на 30-й календарний день після одержання орендарем письмового повідомлення орендодавця про припинення дії договору на відповідну дату. Якщо орендодавцем зазначене повідомлення не було відправлене, договір зберігає свою дію. В інших випадках розірвання договору здійснюється в судовому порядку. При достроковому припиненні даного договору відповідно до цього пункту договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення згідно цього договору, при цьому нарахування орендної плати й інших платежів здійснюється до дати фактичного звільнення приміщення.
Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору.
У даному випадку саме несплата орендних платежів відповідачем на користь позивачів впродовж значного періоду часу (41 місяць), визнається судом як істотне порушенням умов договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року.
Враховуючи вказані обставини, суд, керуючись ст. 651 ЦК України, дійшов висновку про те, що позовна вимога позивачів про розірвання договору оренди № 1 від 29 червня 2010 року правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись приписами ст. ст. 44, 49 ГПК України та з огляду на те, що предметом даного спору є три позовні вимоги, дві з яких - майнового характеру та одна - немайнового, враховуючи, що другим позивачем сплачено судовий збір тільки за майновою вимогою, що з'ясовано судом, суд вважає за необхідне стягнути за немайновою вимогою судовий збір з першого позивача у розмірі 573,50 грн. та з другого позивача у сумі 573,50 грн. на користь Державного бюджету України (виходячи з розміру ставки судового збору станом на час звернення із позовом до суду), а також стягнути з відповідача на користь першого позивача 573,50 грн. судового збору та на користь другого позивача - 17482,94 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Розірвати договір оренди № 1 від 29 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. (реєстровий № 640).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (в тому числі з п/р НОМЕР_3 у ХОД АППБ «Аваль», МФО 380805, індивідуальний податковий номер НОМЕР_4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5) 328 000,00 грн. основної заборгованості, 22 375,51 грн. пені та 573,50 грн. судового збору.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (в тому числі з п/р НОМЕР_3 у ХОД АППБ «Аваль», МФО 380805, індивідуальний податковий номер НОМЕР_4) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_6) 328 000,00 грн. основної заборгованості, 22 375,51 грн. пені та 17482,94 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5) на користь державного бюджету України (одержувач - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 24134567, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 573,50 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_6) на користь державного бюджету України (одержувач - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 24134567, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 573,50 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 03.02.2014 р.
Суддя Калініченко Н.В.