5 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року,
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 травня 2006 року з ОСОБА_3 укладено кредитний договір у розмірі 6 240 грн зі сплатою 25,08 % річних за користування кредитом на строк до 16 травня 2006 року. Відповідач порушив виконання зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого станом на 1 червня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 019 грн 83 коп., яку й просив стягнути позивач та судові витрати в розмірі 500 грн 20 коп.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише 11 липня 2013 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України переривався, оскільки в квітні 2009 року банк звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими, оскільки зазначена норма передбачає випадки звернення до суду з позовом, а не із заявою про видачу судового наказу. Крім того, вказаний судовий наказ було скасовано ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2009 року.
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 18 травня 2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_3 договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 6 240 грн на строк до 16 травня 2008 року зі сплатою 25,08 % річних за користування кредитом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частиною 1 ст. 95 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 цього Кодексу.
Отже, ураховуючи суть, призначення та правову природу наказного провадження, на подання заяви про видачу судового наказу поширюється переривання позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року з ОСОБА_3 на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 825 грн 56 коп., який було скасовано ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2009 року й з цього моменту перебіг позовної давності почався заново.
Згідно з п. 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років.
Разом з тим позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла до Сарненського районного суду Рівненської області 11 липня 2013 року.
Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, доводів апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності не перевірив та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко