8.1
Іменем України
06 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/192/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ірметової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Семціва О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства "Механізатор" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, -
15 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства "Механізатор" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що за відповідачем утворився податковий борг у сумі 414269,73 грн., який складає:
- з податку на доходи фізичних осіб 104962,81 грн.;
- з орендної плати з юридичних осіб 186042,30 грн.;
- з податку на додану вартість 104520,78 грн., враховуючи пеню 18446,24 сума до стягнення становить 122967,02 грн.
З метою стягнення податкового боргу було виставлено податкову вимогу форми «Ю» №28 від 31.01.2011 та активи платника податків зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг залишається несплаченим. Також направлялись інкасові доручення до банків, обслуговуючих боржника. Всі інкасові доручення були повернені без виконання.
Майно боржника знаходиться у податковій заставі, що підтверджується витягом про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна №30230940 від 07.02.2011, згідно акту опису від 03.02.2011 №20/24-071 та згідно витягу про реєстрацію №41482599 від 02.08.2013 згідно акту опису від 01.08.2013 №41/12-14-11-71.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Врахувавши відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
У відповідності зі статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; (підпункт 20.1.33 пункту 20.1).
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п. 49.16 ст. 49 Податкового кодексу України, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 168.4.3. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Відповідно до ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.
Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином Податковим кодексом встановлено певний порядок примусового стягнення податкової заборгованості: спочатку шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі неостаточності коштів - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство "Механізатор" зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 18.01.1994 9 (а. с. 11). Згідно довідки про взяття на облік за №239 від 23.08.2011 ПАТ "Механізатор" взятий на облік ДПІ у м. Сєвєродонецьку (а. с. 8).
Відповідач має податковий борг у сумі 414269,73 грн., який складається:
- з податку на доходи фізичних осіб 104962,81 грн.;
- з орендної плати з юридичних осіб 186042,30 грн.;
- з податку на додану вартість 104520,78 грн., що підтверджується деклараціями, податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки (а. с. 20-58).
З метою стягнення податкового боргу податковим органом було виставлено податкову вимогу форми «Б» від 31.01.2011 №28 (а. с. 17).
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Сєвєродонецьку склало акти опису майна №20/24-071 від 03.02.2011 (а.с.15) та №41/12-14-11-71 від 01.08.2013 (а. с. 16).
Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу шляхом направлення інкасового доручення на розрахункові рахунки банку, які обслуговують платника (а.с. 18,19), які поверталися без виконання.
Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України суд надає дозвіл на погашення усієї суми податкового органу за рахунок майна платника. Однак у судовому засіданні було встановлено, що відповідач просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі, на загальну суму 6556,52 грн., що значно менш ніж уся сума податкового боргу - 414269,73 грн.
З урахуванням того, що суми вартості майна, щодо якого податковий орган звернувся до суду за отриманням дозволу на погашення податкового боргу значно менша ніж уся сума податкового боргу, відсутні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства "Механізатор" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 06 лютого 2014 року.
Суддя О.В. Ірметова