31.01.14р. Справа № 904/9338/13
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний", м. Дніпропетровськ
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель", м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Портянко Г.А., дов. б/н від 16.11.13р.;
від відповідача: Іщенко В.Г., дов. №2/2014 від 26.12.13р.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружний" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд на прибудинковій території від 01.10.2006р. № 1, укладений між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний договір суперечить ст. 203 ЦК України та є недійсним в силу ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки не підписаний з боку позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, умови спірного договору виконувалися сторонами, тобто договір відбувся. Крім того, фактом укладання спірного договору та визнання цього договору укладеним є угода від 31.05.12р. про розірвання договору про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд на прибудинковій території від 01.10.2006р. № 1. Вважає, що відсутні будь-які підстави, визначені ст. ст. 203, 215 ЦК України задля визнання спірного договору недійним. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалися перерви з 19.12.2013р. по 14.01.2014р., з 14.01.2014р. по 31.01.2014р.
В порядку ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.10.2006р. між ОСББ "Дружний" (споживач) та ПАТ "НВО "Созидатель" (виконавець) укладено договір № 1 про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкової території (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався забезпечити обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 90 Д, і прибудинкової території, а також надання комунальних і інших послуг згідно додатку до договору № 1, з метою створення необхідних умов проживання в будинку споживачу і проживаючим з ним особам, а споживач зобов'язався брати участь у витратах виконавця на виконання зазначених робіт пропорційно загальної площі своєї квартири, а також сплачувати комунальні та інші послуги.
Згідно з п. 2.2.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати послуги виконавця не пізніше 25 числа поточного місяця пропорційно загальної площі квартири (приміщення), а також оплачувати комунальні й інші послуги щомісячно, згідно "Розрахунку щомісячних платежів за обслуговування будинку і прибудинкової території, надання комунальних та інших послуг" (Додаток № 2 до даного Договору).
Оплата споживачем послуг виконавця здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в даному договорі (п. 2.2.4. Договору).
Даний договір укладений на один рік та набирає чинності з дати його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду (п. 7.1 Договору).
Даний Договір вважається таким, що втратив чинність у випадку укладення між створеним об'єднанням власників вищевказаного житлового будинку і виконавцем, або будь-якою іншою обслуговуючою організацією, договору на обслуговування житлового будинку і прибудинкової території, надання комунальних і інших послуг (п. 7.2 Договору).
У зв'язку із тим, що ОСББ „Дружний" 30.03.12р. прийняло житловий комплекс з даховою котельнею, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Артема, 90-д, на свій баланс і прийняло на себе обслуговування житлового будинку, надання комунальних та інших послуг, на підставі ст.. ст.. 11, 12 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та на виконання п. 7.2 договору про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкової території від 01.10.2006р. № 1, сторони вирішили розірвати договір про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкової території від 01.10.2006р. № 1, про що 31.05.12р. уклали відповідну угоду (а.с. 19).
Позивач просить визнати у судовому порядку зазначений Договір недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону, посилаючись на те, що спірний договір з боку позивача не підписаний, та, відповідно, ним не схвалений, що свідчить про відсутність волевиявлення однієї зі сторін при укладанні вказаного договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно наведеної правової норми, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. викладено правову позицію, згідно з якою зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення тощо. Водночас визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.
Згідно абз. 9 п.2.6 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Як встановлено судом, постановою Вищого господарського суду України від 23.10.13р. у справі № 23/5005/11116/2012 за позовом ПрАТ „НВО" Созидатель" до ОСББ „Дружний" про стягнення 140 871 грн. 48 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору № 1 про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкової території від 01.10.2006р. та договору № 2 на постачання теплової енергії та гарячого водопостачання від 01.09.2006р., скасовані постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.13р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.13р., справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вказаній постанові від 23.10.13р. судом касаційної інстанції, зокрема, зазначено, що „...всупереч протилежних тверджень ОСББ "Дружний", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договори № 1 від 01.10.2006 та № 2 від 01.09.2006 фактично були укладені, про що свідчать відповідні дії сторін: укладення додатків до цих договорів, надання послуг ПАТ "НВО "Созидатель" та їх оплата ОСББ "Дружний", підписання сторонами щомісяця актів наданих послуг.
Так, сам факт відсутності підписів у спірних договорах, за наявності в той же час у них печаток ОСББ "Дружний" та подальшого вчинення юридично значимих дій на їх виконання, а також підписання 31.05.2012 сторонами угоди про розірвання договору про надання послуг з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкової території від 01.10.2006 № 1, не може свідчити про відсутність між ОСББ "Дружний" та ПАТ "НВО "Созидатель" господарських правовідносин на підставі договорів № 1 від 01.10.2006 та № 2 від 01.09.2006".
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За встановлених обставин, посилання позивача на відсутність підпису з боку ОСББ „Дружний" у спірному договорі, як на підставу визнання договору недійсним, на думку суду є необґрунтованим, у зв'язку із чим господарський суд вважає, що спірний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та правові підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено - 05.02.14р.