Ухвала від 31.01.2014 по справі 2а-4456/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4456/11 Головуючий у 1-й інстанції: Лук'яненко Л.М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів та просила визнати дії відповідачів протиправними щодо відмови у призначенні пенсію у зв'язку втратою годувальника у відповідності до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 52, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними; визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови у виплаті щомісячної компенсація в разі трати годувальника, що призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у відповідності із ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва з 26 листопада 2010 року до дати звернення до суду провести їй перерахунок та нарахування щомісячної компенсація в разі втрати годувальника у відповідності із ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 1 групи.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, загальний розмір якої становить - 2185,19 гривень (1773,06 гривень -основний розмір пенсії, 221,56 гривень -доплата за понаднормовий стаж, 64.37 гривень -розмір підвищення пенсії, 49.80 гривень- надбавка дітям війни, 76.40 гривень -щомісячна компенсація за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи), її чоловік мав посвідчення Категорію 1 як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, з 27.11.1996 р. був інвалідом 1 групи безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, помер 29.11.1996 року,

Предметом даного спору є 50 % від державної та додаткової пенсій померлого чоловіка та одноразова компенсацію у зв'язку з втратою годувальника, в розмірі 60 (шістдесяти) мінімальних заробітних плат.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд виходив з наступного.

12.03.2008 року позивачем була подана заява про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

А тому, вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника є без підставними, оскільки норми ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюються, у зв'язку з обранням позивачем іншого виду пенсії, який регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також слід зазначити, що норма ст.54 Закону, ч.1, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає можливість призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за бажанням громадянина в розмірі 50 процентів із заробітку, одержаного годувальником за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, або ж 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.

До того ж, на момент призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, померлому годувальнику, інваліду ЧАЕС, не була встановлена пенсія по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому для розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивача в розмірі 75% від пенсії по інвалідності годувальника в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком немає підстав.

Відповідно до ст.. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»право на отримання одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника має сім'я, в якій є непрацездатні члени, що були на утриманні померлого годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки -60 років, жінки-55 років. На момент смерті чоловіка 29.11.1996 року позивачка не була непрацездатним членом сім'ї, не досягла 55 років, тому виплата не проводилась.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.195, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Попередній документ
36996605
Наступний документ
36996607
Інформація про рішення:
№ рішення: 36996606
№ справи: 2а-4456/11
Дата рішення: 31.01.2014
Дата публікації: 06.02.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: