Справа: № 823/2897/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
21 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувшив порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим Лисянською районною державною адміністрацією Черкаської області 29.04.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (серія НОМЕР_3), виданим 30.09.2011 року, позивач отримує пенсію за віком.
Відповідачем 22.07.2013 року сформована вимога про сплату боргу № Ф-39, якою визначено суму недоплати (недоїмки) зі сплати страхових внесків у розмірі 1193,35 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відноситься до категорії 2.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 вказаного Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає, що положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звільняються від сплати за себе єдиного внеску, та ч. 4 ст. 4 вказаного Закону не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 липня 2013 року у справі № К/800/30211/13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року у справі № К/9991/74042/12.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час винесення вимоги № Ф-39 від 22.07.2013 року діяв з порушенням норм чинного пенсійного законодавства, та прийняв вимогу, яка не відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено, що позивач, як пенсіонер за віком, звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про скасування вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятої ним вимоги про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - відмовити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя: Н.І.Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О. Сорочко
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.