донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.02.2014 справа №913/740/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Кододової О.В.
суддівАгапова О.Л., Гези Т.Д.
при секретарі Коломієць С.О.
за участю представників сторін:
від позивача:Не з»явився
від відповідача: від третьої особи: від ВДВС: Не з»явився Не з»явився Хноєв С.Г. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Державної виконавчої служби України,м. Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від31.10.2013 року
по справі№913/740/13-г (суддя Седляр О.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства «Лисичанський теплосервіс», м. Лисичанськ Луганської області Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області
про за скаргою до про стягнення 35318692,00грн. Комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс», м. Лисичанськ Луганської області Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ визнання дій органів Державної виконавчої служби України неправомірними; скасування постанови винесеної Кедою М.В., 11.09.2013р. про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору; скасування постанови винесеної Кедою М.В., 11.09.2013р. про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс"; зобов'язатиння відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника неправомірними діями ДВСУ, тобто з 11.09.2013р. до дати вступу рішення суду про визнання протиправними дій органів ДВСУ в законну силу.
Комунальне підприємство "Лисичанський теплосервіс" звернулось зі скаргою від 19.09.2013року на дії та рішення посадової особи державної виконавчої служби України, з вимогами про визнання рішення посадової особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними; скасування постанови винесену Кедою М.В., 11.09.2013р. про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору; скасування постанови винесену Кедою М.В., 11.09.2013р. про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс"; зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій для реалізації права боржника на самостійне виконання рішення та на оскарження постанови про виконавче провадження.
Заявою від 15.10.2013р. заявник уточнив вимоги, викладені у скарзі від 19.09.2013р. та просив визнати дії органів Державної виконавчої служби України неправомірними; скасувати постанову винесену Кедою М.В., 11.09.2013р. про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору; скасувати постанову винесену Кедою М.В., 11.09.2013 про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс"; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника неправомірними діями ДВСУ, тобто з 11.09.2013 до дати вступу рішення суду про визнання протиправними дій органів ДВСУ в законну силу.
Зазначені уточнення прийняті господарським судом Луганської області до розгляду та оскаржувана ухвала прийнята господарським судом з урахуванням цих уточнень.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.10.2013р. скаргу Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", м. Лисичанськ від 19.09.2013р. (з врахуванням заяви про уточнення від 15.10.2013р. б/н) задоволено частково. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ неправомірними. Скасовано постанову від 11.09.2013р. про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", виконавчого збору. Скасовано постанову від 11.09.2013р. про арешт коштів Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс". У решті вимог по скарзі від 19.09.2013 б/н (з врахуванням заяви про уточнення від 15.10.2013 б/н) відмовлено.
Ухвалу мотивовано тим, що ВПВР Державної виконавчої служби України, 11.09.2013р. було винесено Постанови про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору. до реєстру відстеження пересилання поштових відправлень відповідно до офіційного сайту "Укрпошта", а також довідки Лисичанського відділення поштового зв'язку "Укрпошта" від 19.09.2013р. зазначено, що рекомендовану кореспонденцію, яка містила постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013, відповідач отримав нарочно лише 17.09.2013р.
Господарський суд Луганської області в оскаржуваній ухвалі зазначає, що ПВР Державної виконавчої служби України не пересвідчившись про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013, надісланого на його адресу у порушення строків, почав здійснювати примусові виконавчі дії, порушивши права боржника на добровільне виконання рішення. Відтак місцевий господарський суд дійшов до висновку про порушення ВПВР Державної виконавчої служби норм діючого законодавства та обґрунтованість доводів скарги заявника.
У задоволенні вимог заявника про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника неправомірними діями ДВСУ, тобто з 11.09.2013 до дати вступу рішення суду про визнання протиправними дій органів ДВСУ в законну силу, господарським судом Луганської області відмовлено оскільки, п. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Тобто нормою діючого законодавства передбачений порядок відповідно до якого боржнику надається час продовж якого він має право скористатися своїм правом, яке йому надано Законом.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна виконавча служба України звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 31.10.2013 року по справі №913/740/13-г та у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі .В зазначеній апеляційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника судом в ухвалі від 31.10.2013року зазначено, що державний виконавець не пересвідчився про отримання боржником постанови про відкриття від 02.08.2013року та почав здійснювати примусові виконавчі дії, що як зазначив суд є порушенням вимог пункту п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженню Наказом Мін'юсту N 74/5 від 15.12.1999р. щодо обов'язку державного виконавця, перед початком примусового виконання рішень, пересвідчитись чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Однак, пунктом 2 наказу Міністерства Юстиції України від 02.04.2012року №512/3 визнано такою, що втратила чинність вищезазначена інструкція, крім п.5.11 глави 5, пп5.12.5, азц. 1-9,11-25 пп 5.12.5 п.5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна.
Апелянт зазначає, станом на день відкриття виконавчого провадження та прийняття оскаржуваних постанов діяла Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/3. Однак, суд в обґрунтування задоволення вимог заявника посилається на нормативний документ який втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року, тобто ще задовго до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, на думку апелянта, ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, а саме - вимог статті 4 ГПК України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ також звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 31.10.2013 року по справі №913/740/13-г та у задоволенні скарги відмовити .
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно до ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В розумінні ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 02.08.2013року відкрив виконавче провадження, а днем коли боржник вважається повідомленим є 15.08.2013року коли було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження у розумінні вищезазначеної статті.
Апелянт також зазначає, що господарським судом при винесенні ухвали було порушено норму матеріального права, а саме ст.19 п.3 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач (апелянт) у судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Позиція апелянта є викладеною в апеляційній скарзі
Позивачі та відповідач та третя особа не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Представник ДВС у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Згідно з положеннями ст.101, ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
13.05.2013року господарським судом Луганської області було прийнято рішення по справі №913/740/13-г яким вирішено стягнути з Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основного боргу у сумі 35 000 000 грн., пені у сумі 136 500 грн., 3% річних у сумі 112 192 грн., інфляційні нарахування у сумі 70 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 68 820 грн.
На виконання зазначеного рішення господарським судом Луганської області був виданий наказ від 29.05.2013року № 913/740/13-г.
15.07.2013року на адресу ВПВР Державної виконавчої служби України надійшла заява від позивача щодо відкриття виконавчого провадження.
02.08.2013року ВПВР Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно по п.2 резолютивної частини якого зазначено, що: (згідно оригіналу) "… Боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження...".
ВПВР Державної виконавчої служби України, 11.09.2013року було винесено Постанови про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору .
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, за наступних підстав.
Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального Кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
За змістом Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону ( ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. (ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»)
ВПВР Державної виконавчої служби України у своїх запереченнях зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом суду було направлено відповідачеві лише - 15.08.2013року, даний факт підтверджується листом ВДВС від 14.08.2013року про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження (т.1, а.с.142), тобто у порушення строку зазначеного п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Як вже зазначалося, відповідно до реєстру відстеження пересилання поштових відправлень відповідно до офіційного сайту "Укрпошта", а також довідки Лисичанського відділення поштового зв'язку "Укрпошта" від 19.09.2013р. зазначено, що рекомендовану кореспонденцію, яка містила постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013, відповідач отримав нарочно лише 17.09.2013р.
У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №39134636від 02.08.2013року державний виконавець самостійно визначив строк для самостійного виконання рішення боржником, так у пункті 2 постанови зазначено: «Боржнику самостійно виконати: рішення суду в семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, повинен був пересвідчитися: по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження; по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Однак, ВПВР Державної виконавчої служби України, 11.09.2013року було винесено Постанови про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору, ще до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, не з»ясувавши вищезазначених обставин.
Отже, на момент винесення постанови про накладення арешту та стягнення виконавчого збору від 11.09.2013року, боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк. А саме, у семиденний строк з моменту отримання постанови від 02.08.2013року.
Відтак апеляційна інстанція погоджується з господарським судом Луганської області, що проведення виконавчих дій ВПВР Державної виконавчої служби України не пересвідчившись про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2013р., надісланого на його адресу у порушення строків, почав здійснювати примусові виконавчі дії, порушивши права боржника на добровільне виконання рішення, відтак вимоги про скасування постанови винесеної Кедою М.В., 11.09.2013р. про стягнення з КП "Лисичанський теплосервіс" виконавчого збору; скасування постанови винесеної Кедою М.В., 11.09.2013 про арешт коштів КП "Лисичанський теплосервіс" задоволені правомірно, та підстави для скасування ухвали від 31.10.2013року у цій частині відсутні.
Стосовно вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкласти провадження виконавчих дій на той самий строк, протягом якого були порушені права боржника неправомірними діями ДВСУ, тобто з 11.09.2013 до дати вступу рішення суду про визнання протиправними дій органів ДВСУ в законну силу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Зазначеною нормою діючого законодавства передбачений порядок відповідно до якого боржнику надається час продовж якого він має право скористатися своїм правом, яке йому надано Законом. Тобто на даний час право боржника з боку ВДВС не порушено, оскільки останній ще не звертався до виконавчої служби з відповідною заявою.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що доводи заявників, викладені в апеляційних скаргах не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах по розгляду скарги документами.
Посилання апелянта - Державної виконавчої служби України на те, що суд в обґрунтування задоволення вимог заявника посилається на нормативний документ який втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року, тобто ще задовго до відкриття виконавчого провадження, не приймаються до уваги, оскільки даний факт не впливає на правомірність прийнятої ухвали, за тих підстав, що виконавча служба самостійно визначила у постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання судового рішення, а саме «… в семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.» та не пересвідчившись чи отримав боржник дану постанову наклала арешт на кошти боржника.
Також не приймаються до уваги посилання апелянта - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в розумінні ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 02.08.2013року відкрив виконавче провадження, а днем коли боржник вважається повідомленим є 15.08.2013року коли було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження у розумінні вищезазначеної статті, оскільки зазначена стаття визначає порядок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, а не строки коли боржник є повідомленим.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 31.10.2012року по справі №913/740/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Державної виконавчої служби України, м. Київ - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянтів.
Результати апеляційного провадження у справі №913/740/13-г оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. 33, ст. 34, ст. 43, ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.103, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ та Державної виконавчої служби України, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.10.2013року по справі №913/740/13-г - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 31.10.2013року по справі №913/740/13-г - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Агапов О.Л.
Геза Т.Д.
Надруковано 7екз.: позивачу-1екз., відповідачу-1екз., третій особі - 1екз., у справу - 1екз.,ДАГС-1екз., господарському суду-1екз., ВДВС-1екз.