Головуючий у 1 інстанції - Кротінов В.О.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
04 лютого 2014 року справа №260/11033/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 2 грудня 2013 року у адміністративній справі № 260/11033/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього здійснити перерахунок розміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з 14 травня 2013 року та виплатити цю допомогу з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 2 грудня 2013 року позов задоволено частково, а саме, дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 14 травня 2013 року по 2 грудня 2013 року з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є застрахованою особою, матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача з 19.04.2013 року, як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як працююча особа, у зв'язку з чим отримує грошову допомогу, виплату якої здійснює відповідач в розмірі 130 гривень щомісячно.
Позивач з таким розміром допомоги не погоджується і вважає, що остання повинна виплачуватись в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
При вирішенні спору колегія суддів виходить з правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12, є обов'язковою для застосування в судовій практиці та полягає в наступному.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Будь-які застереження щодо виплати допомоги по догляду за дитиною відповідно до розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» відсутні.
Оскільки в даній справі спір виник щодо виплати допомоги з травня по грудень 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 2 грудня 2013 року у адміністративній справі № 260/11033/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: С.Ю. Чумак
Д.В. Ляшенко
Л.В. Ястребова