Головуючий у 1 інстанції - Пчолкін С.А.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
04 лютого 2014 року справа №2а-172/10/1225
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.,
суддів: Д.В.Ляшенко та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 30 грудня 2013 року у справі №2а-172/10/1225 про зміну способу виконання рішення Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2010 року у справі № 22 ц-2376/10 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській про перерахунок та відшкодування недоплати до пенсії,
Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2010 року постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано останнього нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, прирівняного до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року по 22.05.2008 року з урахуванням здійснених виплат \ а.с. 78-79\.
19 грудня 2013 року позивач звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання зазначеного рішення із зобов'язального на стягувальний та стягнути з відповідача недоплачену суму в розмірі 7695,55 гривень \ а.с. 85\.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 30 грудня 2013 року заяву задоволено та змінено спосіб та порядок виконання вказаного судового рішення на стягнення з відповідача на користь позивача додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у розмірі 7605,55 грн. \ а.с. 99-100\.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог заявника відмовити \ а.с. 106-107\.
Відповідно до частини 1 статті 197 КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
На виконання рішення суду від 2 вересня 2010 року відділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження від 03.10.2011 року №29169861 ( а.с. 89). Зазначене рішення суду на теперішній час є невиконаним. Суму доплати, яка нарахована згідно рішення суду становить 7695,55 грн., яку заявник на теперішній час не отримав ( а.с. 90-91).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 (далі - Закон України № 4901)), який набув чинності з 1 січня 2013 року, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням вказаного колегія суддів зазначає, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Разом з тим, за нормами Закону України № 4901 держава гарантує виконання рішення суду виключно про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Виходячи з положень Закону України № 4901 та приписів Порядку затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для виконання судових рішень про зобов'язання іншого органу вчинити певні дії.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що Законом не передбачено виконання Державною казначейською службою рішень суду зобов'язального характеру, що в свою чергу унеможливлює виконання зазначеного рішення без зміни його способу виконання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що виконання рішення Апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2010 року у справі № 22 ц-2376/10 за позовом ОСОБА_2 можливе на сьогодні лише шляхом зміни способу виконання із зобов'язання вчинення певних дій, які мають на меті виплату конкретної суми, на стягнення цієї суми, яка за розрахунком боржника складає 7695,55 та не є спірною між сторонами.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення про необхідність задоволення заяви та зміни способу виконання судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом невірно визначено суму, яка підлягає стягненню.
Так, в абзаці другому резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 30 грудня 2013 року зазначено про стягнення додаткової пенсії у розмірі 7605,55 грн. Однак, з матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії складає 7695,55 грн. \ а.с. 90-91\.
У зв'язку з цим з боржника підлягає стягненню додаткова пенсія в сумі 7695,55 грн., а не 7605,55 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні із зазначенням правильної суми грошових коштів, що підлягають стягненню.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Колегія суддів вважає, що зазначена ухвала не є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та не може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки зміна способу виконання судового рішення згідно положень Розділу V КАС України відноситься до процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, і не є стадією провадження у справі, яке згідно Розділів III та IV КАС України складається зі стадій провадження в суді першої інстанції та перегляду судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 199, 202, 204-206, 211, 254, 263 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.
Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 30 грудня 2013 року у справі №2а-172/10/1225 змінити.
В абзаці другому резолютивної частини ухвали цифри «7605,55 грн.» замінити цифрами « 7695,55 грн.».
В іншій частини ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.Ю.Чумак
судді Д.В.Ляшенко
Л.В.Ястребова