Справа № 201/278/14к
Провадження № 1кп/201/98/2014
3 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 1-кп/201/98/2014 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , 10.12.2013 року приблизно о 04.00 годин, знаходився спільно з ОСОБА_6 біля комп'ютерного клубу «Отавіо», який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна №31. При цьому ОСОБА_6 , здійснювала дзвінок по мобільному телефону «Самсунг Гелаксі», що належить ОСОБА_5 , який остання добровільно передала ОСОБА_7 для здійснення дзвінка. Далі, ОСОБА_6 , поговоривши по мобільному телефону, який належить ОСОБА_5 і, будучи впевненою в сумлінності дій ОСОБА_4 , передала йому вказаний мобільний телефон для подальшої передачі його ОСОБА_5 , проте ОСОБА_4 , керуючись раптово виниклим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), визначивши вказаний мобільний телефон як об'єкт свого злочинного посягання, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними, не передав ОСОБА_5 та присвоїв собі, тобто таємно викрав мобільний телефон «Самсунг Гелаксі», вартістю 609 гривень, у якому знаходилися сім-карти операторів мобільного зв'язку «Київстар» та «Лайф», які не становлять для потерпілої матеріальної цінності, на рахунку яких грошові кошти були відсутні, та з місця злочину зник в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі.
Крім визнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується також показаннями потерпілої ОСОБА_5 про те, що 10.12.2013 року в комп'ютерному клубі «Отавіо» вона передала свій телефон ОСОБА_6 , однак остання телефон не повернула та зникла, а потім з'ясувалось що телефон викрав ОСОБА_4 , який повернув його слідчому.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна - крадіжка.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога, позитивно характеризується.
До обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає відшкодування матеріальної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді позбавлення волі та враховуючи, що обвинувачений може стати на шлях виправлення без відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробовуванням.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк один рік.
На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, двічі на місяць з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1